Валерій Гангура зібрав понад двісті міні-моделей літаків
Гордість Валерія ГАНГУРИ – літаки
У кожного з нас в житті трапляються непомітні на перший погляд випадковості, які визначають подальшу долю. Хіба думала мама маленького Валерія, що її подарунок так сподобається сину, що він з дитинства мріятиме лише про небо. Сорок років тому вона привезла додому іграшкову модель літака АН-24. Відтоді моделювання стало хобі, а авіація для мешканця Ужгорода Валерія Гангури – справою всього життя.
– Це був подарунок, який мама привезла з відрядження. Тоді я навчався чи то в п’ятому, чи в шостому класі. Саме відтоді в мені зародилася любов до авіації, – пригадує чоловік.
Тож і поєднав своє життя з цією галуззю: спершу навчався у Харківському авіаційному інституті, далі влаштувався за спеціальністю, а уже майже 30 років працює в Ужгородському аеропорту. Моделювання ж так і залишилося улюбленим заняттям.
Сьогодні приватна колекція Валерія Миколайовича нараховує понад двісті екземплярів.
– Здебільшого моделі крилатих збираю сам. Це раніше не було такого вибору, нині ж роздобути такі зразки нескладно: усе є в магазинах. В онлайн-маркетах представлені моделі літаків цивільної, транспортної та військової авіатехніки, які охоплюють майже всю епоху авіабудування. Можна придбати будь-який зразок, починаючи з перших авіаційних примірників і закінчуючи моделями новітніх досягнень у сфері авіабудівництва. Ціни – від 30 гривень за найдешевший комплект. А от цікавіші міні-копії дорожчі, – каже колекціонер.
Загалом, за його словами, цінність моделей залежить від історичної значимості. Наприклад, цікава копія одного з перших бомбардувальників чи літак АНТ-25, на якому Валерій Чкалов перелетів з Радянського Союзу в Америку через Північний полюс.
– Мені ж найбільше подобається модель літака, на якому я служив у війську – ТУ-95, – усміхається співрозмовник. – Полюбляю збирати й більш сучасні зразки крилатих. Хоч і беру участь у різних виставках, але здебільшого колекціоную, а не роблю виставкові копії, оскільки робота над ними доволі затратна в часі. Наприклад, трапляються такі моделі, над якими треба попрацювати і рік, і два. Я ж виготовляю для себе. Найбільше подобається сам процес, коли, звісно, з’являється вільний вечір, аби попрацювати над зменшеною копією якогось літака. Тепер сиджу над англійським Vickers Valiant.
Анастасія ЛЕСІВ,
Закарпатська область
| Comments: |
