Замість рушниці на полювання бере сокола
Дмитро ПОЛІЩУК зі своїм соколом
Житель міста Дубна Дмитро Поліщук навчається у Млинівському державному технолого-економічному коледжі, де опановує спеціальність ветеринара. Вдома у нього справжнє пташине царство з різноманітними породами голубів, кенарів, качок, курей…
– А сокола напоумили придбати голуби, яких розвелося дуже багато і на яких здавна тренували соколів для більш серйозного полювання, – розповідає Дмитро Поліщук. – На відкритті княжої мисливської зали у Дубенському замку я дізнався багато нового з історії соколиного полювання у Київській Русі. Почав активно вивчати культуру, методику, звичаї соколиного полювання, а заодно тренувати свого сокола на прізвисько Маня. Знадобився рік дресирування, аби птах став хорошим мисливцем. Нинішня його улюблена здобич – це перепели. Цікаво спостерігати, як Маня вистежує їх, кружляючи в небі, як атакує, бореться у двобої.
Дмитро Поліщук зазначає, що сокіл відчуває себе героєм лише у відкритому просторі, а ось у лісовій гущавині він менш вправний, іноді навіть безпорадний. Інша справа – яструб, якого Дмитро хоче придбати і видресирувати. Майбутній ветеринар став цікавим теоретиком-дослідником соколиного полювання, пропагандистом відродження цих давніх княжих традицій. Його з Манею можна бачити на різних історико-культурних заходах, де він робить екскурс в історію та демонструє вміння видресируваного птаха.
– На моє переконання, соколині лови – це не просто безглузде переслідування здобичі, а захоплююче мистецтво, – каже Дмитро Поліщук. – У соколиного полювання був навіть свій святий покровитель, якому молилися перед кожним виїздом мисливці. Птахів для такого полювання колись вибирали дуже ретельно. Це мала бути сильна, швидка і розумна птиця, спроможна працювати в парі з людиною. У нагороду за вдале полювання соколу потрібно було обов’язково дати шматочок сирого м’яса, і тільки після того забирати здобич. Задоволений сокіл сідав на руку хазяїна, після чого починалася їхня спільна переможна хода. Свою Маню я також привчив до подібного обряду. Зрештою, сьогодні соколине полювання – рідкість. Лише поодинокі ентузіасти намагаються відродити його. Є вони у Львові, Києві. Час від часу ми зустрічаємося, обговорюємо «соколині» та «яструбині» питання. Можливо, невдовзі зародиться клуб любителів соколиного полювання. Це був би ще один крок до відродження цікавої та славної сторінки нашої історії.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
| Comments: |
