Шацька райспоживспілка – єдина незалежна в Україні
Вийшовши з-під опіки Волинської облспоживспілки, тут забули про борги й проблеми
Вже майже два роки, як члени Шацької райспоживспілки відсудили собі право бути незалежними. Хоча це коштувало їм великих нервів, зате тепер вони мають спокій і… прибутки. Як знаємо, будь-яке розлучення не від добра. Отож, Петро Склезь, голова правління Шацького районного споживчого товариства, розповів, чому вони пішли таким шляхом, аби лише стати самостійними.
– Це була біда чорна, а не робота. Теперішнє керівництво Волинської облспоживспілки – тимчасові люди, – з жахом згадує той час, коли начальниками мав Володимира Горгута та Марту Кандибу. – Їх обрали головами, залишили майно, а це фабрики, магазини, ресторани – працюйте. І що вони передадуть наступним поколінням? Якщо начальник облспоживспілки святкує день народження у ресторані, який продала, то про що говорити? Дожилися, що обласна споживча спілка навіть не має свого ресторану! Волинська облспоживспілка фактично була найгіршою на Західній Україні. Розвал почався ще при Горгутовому керівництві. Пішовши на підвищення в Укоопспілку, він залишив тут віддану йому людину, тобто Кандибу Марту. Ми, на жаль, її підтримали й обрали головою, сподіваючись, що вона, як хороший фінансист, зможе добре організувати справу. Але «бардак» продовжився. Мені довелося попрацювати у неї заступником місяць – більше не витримав. Коли Горгута з Києва нагнали, знову повернувся заступником Волинської облспоживспілки, хоча реально він нею й керує. Чесно кажучи, скільки спілкуюся з людьми з інших областей, ніхто доброго слова про нього не сказав. Знову продовжився жахливий розпродаж майна. Забравши собі базари, усіх нас залишили біля розбитого корита. Всім відомо, що у нашій галузі найприбутковіші ринки. Від них щомісячно в касу надходить плата, а це величезні кошти. Але ніхто не має доступу до інформації, хоча статут зобов’язує її надавати. Отак поробили себе засновниками, а отже, й власниками. Тепер уже є споживче товариство «Варшавський ринок»… Куди дивиться прокуратура – незрозуміло.
Петро Склезь разом з камінь-каширським, горохівським, луцьким, ратнівським та іваничівським головами райспоживспілок, побачивши таку роботу і не погоджуючись з авторитарними методами керування, почали чинити спротив. Тоді начальниця Марта Кандиба стала неугодних звільняти з роботи. За словами Петра Степановича, камінь-каширського керівника, ветерана праці, просто викинули, не подякувавши за роботу, не вшанувавши, як належить в таких випадках. Але у самого Петра Степановича вистачило сили волі й мужності поборотися за свої права, навіть знаючи, що йому оголосять жорстоку війну. Правда, за ним горою стояв колектив. А це велике діло.
– Дійшла черга й до мене, – продовжує голова шацького споживчого товариства. – Та коли Марта приїхала до нас на збори, люди просто не пустили її до залу. Тоді й постало питання про вихід зі споживчої кооперації. Зібрали збори пайовиків, і всі вони цю пропозицію підтримали. Марта тоді одразу подала до суду позовну заяву. Ми пережили більше 50 судових засідань, але нічого довести не могли. Та коли справа дійшла до Господарчого суду України, ми виграли. І так з 2011 року Шацька райспоживспілка перша в історії споживчої кооперації стала незалежною. Тепер працюємо самостійно, нікому не підпорядковуючись. Як кажуть, самі на себе. Результати маємо добрі. За цьогорічними піврічними показниками сплатили до бюджету усіх податків і зборів 209 тисяч гривень. Прибуток – 78 тисяч, і це при тому, що 386 тисяч гривень витратили на ремонти магазинів. Нещодавно здали уже четвертий магазин з євроремонтом. Навіть у найвіддаленіших селах приводимо торговельні заклади у належний вигляд. Найголовніше, що при цих витратах не маємо жодної копійки боргу! Ще й підняли в три рази зарплату. А то вже довели нас до того, що не могли товар купити, бо не мали чим розрахуватися. Просто змушували брати там-то і там-то, навіть якщо нам це було невигідно – зрозуміло, керівництво за це отримувало «відкати». Багато хто боїться самостійно працювати, бо треба брати на себе відповідальність. У нас уже стабільний колектив, у якому 69 людей. Дякую Богу, що допоміг позбутися того ярма, яке ми мали. Таких хитрунів, як Горгут з Кандибою, за 30 років роботи у спілці не зустрічав. Закликаю усіх: не бійтеся, від’єднуйтеся і господарюйте спокійно самі, то щось з того матимете.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Волинська область
| Comments: |
