Внучка героя соцпраці стала моделлю
Дівчина працювала у Франції, Греції, Китаї
Лучанка Катерина Федорчук уже кілька років є вихованкою модельного агентства Марини Занюк. Поєднувати кар’єру моделі дівчина встигає з навчанням у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки на факультеті романо-германської філології. Модельний світ завжди був закритий для широкого загалу, тож ми попросили Катю дещо привідкрити завісу і розповісти про будні моделей.
Минулого року, коли вісниківські чоловіки зробили нам оригінальний подарунок і запропонували дівчатам-професіоналам «вивчити» нас на моделей, на власному досвіді переконалася, що це нелегкий хліб. Катя ж на мої слова лише усміхається і розповідає, що вона з 11 класу на подіумі. До модельної студії потрапила випадково: на вулиці до неї підійшла Марина Занюк і запропонувала навчання. Дівчина погодилася з цікавості. Катерина виявилася здібною ученицею і вже у 15 років отримала запрошення на роботу в Токіо (Японія).
– Звичайно, спочатку було страшно, – зізнається співрозмовниця. – Тож в першу мандрівку проводжав тато. Летів зі мною до Москви, а далі я вже сама до Японії добиралася. Там була два місяці.
За шість років роботи у модельному бізнесі де тільки не побувала лучанка: у Франції, Греції, Малайзії, Сингапурі. Кожна країна для Каті асоціюється з певним типом людей. Наприклад, найдоброзичливіші громадяни живуть у місті Кейптаун у Південній Африці. Це місто найбільше подобається Катерині, хоч добратися туди важкувато – летіти потрібно з пересадками, загалом дорога у повітрі займає понад 12 годин. Говорячи про Америку, дівчина побачила там багато фальшивих посмішок та награної люб’язності. А у Франції стикнулася з негативним ставленням до англійців.
– Коли ми щось запитували англійською, парижани супилися і просили спілкуватися французькою, – розповідає Катя. – А от японці дуже ввічливі. Навіть коли ви наступите їм на ногу, перед вами вибачаться.
Катя, внучка легенди Волинського краю, знаного господарника, Героя Соціалістичної праці, колишнього голови колгоспу «Рать», що у Луцькому районі, Івана Федорчука, на жаль, нині вже покійного. Без сумніву, Іван Петрович гордився своєю внучкою, яка побувала в різних куточках світу. Про Ратнів, де мешкають родичі, дівчина не забуває. Правда, через постійну зайнятість рідко вдається туди навідатися. Ось і знову дівчину чекає на півроку робота за кордоном. Зізнається, що раніше дуже сумувала за домівкою, а тепер звикла до постійних переїздів.
– У чому ж полягає твоя робота?
– Найперше ми беремо участь у кастингах, на яких буває від десяти до тисячі дівчат. Виробники одягу, косметики шукають моделей, які представлятимуть їхній бренд для клієнтів. Протягом дня по кілька разів змінюємо макіяж та зачіски, проводимо багато фотосесій.
– Коли говорять про моделей, постійно акцентують увагу на суворій дієті. Ти обмежуєш себе у їжі?
– Не скажу, що сиджу на одному хлібі та воді, – сміється Катя. – Правда, намагаюся менше вживати солодощів та борошняного. Нещодавно відмовилася від м’яса, стала вегетаріанкою, але не тому, що боюся набрати зайву вагу, а просто рослинну їжу вважаю кориснішою.
– А чи є у тебе подруги на подіумі?
– Я дуже серйозно ставлюся до слова «дружба». І друзів у мене мало, але вони справжні. У нашому бізнесі про дружбу говорити важко, адже тут усі конкуренти. Ми спілкуємося, гуляємо, коли є вільний час, ось і все.
– Що плануєш робити, коли завершиш навчання в університеті?
– Цьогоріч я вступила до магістратури. Тобто у мене ще є час на роздуми, а далі – побачимо.
Руслана ТАТАРИН,
м. Луцьк
| Comments: |
