Відчуваю на серці я пустку,
І мене щось гнітить день при дні.
Депутати пішли у відпустку!
Стало сумно і лячно мені!
Я не можу ні їсти, ні спати.
Я без них – наче та сирота!
Де ж ви, любі мої депутати?
Де еліта моя золота?
Це ввійшло вже в традицію, в моду.
Тихо часом стає навкруги.
Бо це віддані слуги народу
Повернулись в свої округи.
Хтось курує Балі і Канари,
Там нелегко, там сонце пече.
Хоча деяким варто на нари,
Чутки є: там не так гаряче.
Ціле літо не буде трансляцій,
«Телік» пилом в кутку припаде.
Ані бійок, ані демонстрацій –
Спокій скрізь! Не шумить, не гуде!
Та невдовзі вже осінь настане!
Оксамитна прийде благодать.
Знову весело й радісно стане –
Наші слуги додому летять.
Хтось на «Боїнгу», хтось на «Ферарі»,
До роботи всі спрагло спішать.
Місце збору – в парламентськім барі.
Депутатська гряде сіножать.
На душі стане весело, ясно,
Серце в грудях, немов горобець.
Відчуваю себе я прекрасно,
Знов зустрінемось ми накінець!
Може, я вам скажу і дурницю,
Але я вас благаю, молю:
Краще б ви не вертались в столицю!
Я вас всіх за кордоном люблю!
Валерій НЕКРАСОВ,
м. Луцьк
Comments: |