Солома, свиня і старий туалет – це суперраритет

Тільки їх і фотографував турист зі Стамбула у селі Гайки-Ситенські

У селі Гайки-Ситенські Радивилівського району люди мали про що поговорити. До Василя Марковича попросився у гості на кілька днів по якійсь туристичній програмі справжній турок зі Стамбула. Що вже вражень отримав у віддаленому українському селі – і не розказати! Бо ж виявилося, що досі він свиню лише на малюнку бачив, а туалет на вулиці та похилені старі штахетини і взагалі фотографував, вважаючи це раритетом.

Об’їздив півсвіту – і захотів в Україну

Про Василя Марковича із села Гайки-Ситенські «Вісник+К» вже писав минулого року. У нього досить рідкісне захворювання, коли в організмі не вистачає гормонів росту, тож цей дорослий 27-річний чоловік виглядає, як школяр. Проте цей факт аж ніяк не змусив його опустити руки і нарікати на свою долю: він має освіту, заробляє гроші, керує автівкою та ще долучився до досить незвичного поки для нас туристичного руху – каучсерфінгу (в перекладі з англійської означає «мандрівка диванами»).

– Якось я рився в Інтернеті і натрапив на сайт, на якому туристи зі всіх країн світу безкоштовно пропонують один одному у себе вдома місця для ночівлі під час подорожей і знайомлять гостя зі своєю місцевістю. Я зареєструвався у цій всесвітній мережі каучсерфінгістів і написав, що хочу зі своїми друзями побачити Мінськ. Одразу відгукнулося кілька людей, які готові були нас прийняти. Це дійсно дешево, бо не платиш за готель, купу грошей у ресторанах, які радять турагентства, і вже не згубишся, бо у тебе є місцевий супроводжуючий. Таким чином я побував ще й у Чернівцях, бо завжди хотів побачити це місто – там мене приймала сім’я колишніх волинян. Був вражений їхньою гостинністю і довірою до мене, бо, наприклад, залишали ключі від квартири, а самі йшли у справах. Виявилося, що вони вже досить давно займаються каучсерфінгом, тож де тільки вони не були і хто тільки у них…

Василь теж залишив заявку на сайті, що готовий приймати гостей. І незабаром до нього написав молодий чоловік зі Стамбула Огуз Ісмаїл. Він планував побувати у Тернополі, Львові і обов’язково відвідати якесь українське село. Навіть збирався самостійно добиратися до Гайків-Ситенських зі Львова, але Василь побоявся, що ще заблукає, і сам поїхав назустріч.

Подарував турку «юкрейн водку»

– Коли він ще тільки збирався їхати, я йому написав, що живу в селі, що у нас нема розкошів, – згадує Василь. – А він – «ноу проблем»! І справді виявився дуже не примхливим, вихованим, інтелігентним. Довелося мені згадувати англійську мову, а Огуз завжди у телефоні шукав переклад – так і спілкувалися. Розповів, що у нього є сестра, брат, мама. Всі живуть окремо. Йому трохи більше 30 років, ще не одружений. Пише книги і озвучує щось на телебаченні. Всі гроші, які він цим заробляє, одразу витрачає на подорож світом. Принаймні половину вже об’їздив, тепер от Україну вирішив подивитися. Ну приїхали, мама відразу до столу запрошує, наварила борщу червоного. Огуз на нього дивився, як на якесь диво, а потім питає: «Суп? Вегетаріанський?» Виявилося, що він м’яса не їсть взагалі. Довелося мамі все варити знову. Сметану називав «білим соусом» і не розумів, як це її можна кудись додавати. Тож їв, наприклад, борщ окремо, а «білий соус» окремо, вмочуючи туди хліб.

– Ой, та він такий делікатний-делікатний, – вже й собі долучається до розмови мама Василя Ольга Володимирівна. – Вподобав мої деруни, то я вже їх смажила щодня. Сяде, щось мені каже, а я ж ніц не розумію. Сказав, як його звати – я і забула одразу. Але мені він дуже сподобався – такий культурний, поважний чоловік.

Каже Василь, що їздити машиною Огуз нікуди не хотів, тільки пішки. І все фотографував. Вперше у житті побачив живих білок. У хлів його завели, щоб свиню побачив, бо він до того, казав, тільки в книжці на картинці і бачив. Подивився, скривився і каже, що свиня, виявляється, така смердюча! Сфотографував її з усіх боків і одразу в Інтернеті виставив. Якось пішли гуляти по селу, побачив солому – о, вигукує, о, як гарно! А від хліва поваленого і взагалі відірвати не можна було. Фотографує і фотографує – раритет, каже, суперраритет! Старий туалет скособочений стоїть – о, яка краса!

Стамбульський гість чи то чув про те, що у нас багато бродячих собак, чи просто має таку звичку, але левову долю його речей у рюкзаку займала суха їжа для тварин. Кіт із собакою Василя надовго, напевно, запам’ятають турка, бо насипав їм тих гостинців повні миски. А якось побачив на зупинці електрички покинуте цуценя – то ледь не плакав над ним.

– Між туристами існує звичай привозити один одному сувеніри на пам’ять, – розказує Василь. – Коли Огуз ще тільки збирався до мене, питав, що привезти. Та нічого, кажу. А він – ну, то я привезу тобі «раки». Думаю, Боже мій, що той турок придумав! Навіщо мені раки? Ще ж зіпсуються в дорозі! Привіз – а це, виявилося, назва їхньої горілки «Ракия». Нашу ж не пробував, бо не п’є взагалі, але казав, що має товариша, якому дуже подобається «юкрейн водка».

– То гостюванням у вас турист залишився задоволеним?

– Так, ми й досі переписуємося. Він завжди питає, як там моя мама почувається, передає їй привіти.

Мирослава КОСЬМІНА,

Рівненська область

 

До теми

У проекті каучсерфінг зареєстровано понад 3,5 мільйона осіб з усієї планети. Після зустрічі людини, яка вас прийняла чи приїхала у гості, пишете про неї свої враження в Інтернеті. По відгуках інших можна скласти уявлення про майбутнього знайомого. За всю історію каучсерфінгу (а це з 1999 року) відома тільки одна нехороша ситуація: у 2009 році англієць згвалтував жінку-гостя з Гонконга. Його засудили до 10 років позбавлення волі.

 

• Нравится
•