Привиди живуть у каменях
У травні 1972 року в невеликому британському місті хлопчина Колін Робсон порпався у городі біля батьківського будинку. Раптом наштовхнувся на дивний камінчик розміром з тенісний м’яч, який мав на своїй поверхні виступи і поглиблення, що нагадували риси людського обличчя. На допомогу покликав брата Леслі, і вдвох діти відкопали ще один. Обидва не були схожі один на одного ні кольором, ні пропорціями, але виразно нагадували людську голову. Недовго думаючи, підлітки відтягнули знахідки у батьківський будинок, і відтоді у Робсонів почалося дивне життя. Камені самі собою рухалися по кімнатах, тут і там виникали купи битого скла, а сусідка серед ночі бачила у своїй спальні жахливу картину: якась істота пробралася до ліжка її дитини, а потім, налякана криками господині, з дивним скреготом втекла. Робсони здали камені в антикварну крамницю, але на цьому пригоди не закінчилися.
Їх купила Анна Росс – історик, яка захоплювалася кельтськими мотивами. Вона була задоволена покупкою (аж надто камені нагадували ті, що використовували друїди для своїх ритуалів), але незабаром їй довелося пошкодувати про своє придбання. Якось вночі перед нею стало чудовисько з вовчою головою, вкрите шерстю. Це був тільки перший візит. Надалі привид відвідував усіх членів сім’ї Росс: вони стверджували, що він торкався їх волохатими лапами, а з його появою в кімнаті робилося дуже холодно.
Про цей феномен стала писати британська преса. Здійнявся галас. Зрозуміло, усіх, хто мав необережність бачити волохатих тварюк, оголосили божевільними. У розпал дебатів з’явилася стаття хіміка Дона Робінса, який заявив: все це може бути правдою, бо кристалічна структура мінералів здатна накопичувати і передавати інформацію у вигляді електромагнітних хвиль. Тобто деякі камені можуть «запам’ятовувати» візуальні образи і потім відтворювати їх у формі привидів. Громадськість вразило це повідомлення, але ніхто йому не повірив. Зрештою, зловісні камені забрав собі сам Робінс (нікому вони більше не були потрібні), але їхня подальша доля невідома.
| Comments: |
