Уже стало традицією напередодні Дня Перемоги, початку Другої світової війни згадувати і писати про наших ветеранів. І якось не замислюємося над тим, що за кордоном ще живі ті, хто воював тут, на нашій землі, у гітлерівських військах. Мою добру знайому життя привело у сім’ю саме такого австрійського ветерана – вона стала його невісткою.
Коли познайомилася з майбутнім чоловіком, Таня навіть не задумувалася над тим питанням, хто його батьки. Правда, тепер пригадує, що похід у музей Великої Вітчизняної війни у Києві мало не закінчився плачевно. Її чоловік не міг зрозуміти, навіщо вона його туди привела і що цікавого там можна побачити, а тому розвернувся і пішов геть.
Вже у його батьківському будинку вона довідалася, що її свекор, виявляється, воював під час Другої світової війни в Україні і Білорусі. Мою знайому він з дружиною прийняли дуже тепло, бо чоловік пам’ятав українок ще з воєнних часів. Своїй невістці одразу сказав, що служив у зв’язку, а тому на ньому немає крові невинних людей.
– Він дуже добре відгукується про українок, – розповідає Таня. – Казав, що це красиві, гарні господині. А циганка в Україні під час війни взагалі передбачила йому долю, сказавши, що скоро одружиться і у нього буде багато дітей. Він тоді здивувався почутому, адже про яке одруження могла йти мова, коли був далеко від дому. Та незабаром йому прийшов лист від дівчини, з якою навчався ще у школі. Вона йому подобалася, але особливої уваги до неї не виявляв. А дівчина йому відверто написала, що пам’ятає його шкільне захоплення нею, а тому просить приїхати і одружитися, якщо ті почуття ще збереглися. І пояснила, що лише шлюб може врятувати її від призову в армію. Бо в іншому випадку вона потрапить на фронт.
І молодий австрієць, не задумуючись, вирішив рятувати дівчину, а отже, й одружуватися. Його військове начальство дозволило йому поїхати на декілька днів додому, аби оформити шлюб. Ось так він і побрався зі своєю однокласницею. А отже, справдилося одне передбачення циганки.
– Коли мій свекор повернувся з війни додому, то й не думав розлучатися зі своєю однокласницею, і вони прожили разом понад 60 років, – продовжує Таня. – Дружина народила йому восьмеро дітей, що й пророкувала циганка. Це справді дуже добрі люди. Свекруха померла минулого року. Свекор дуже за нею тужить. Він частинку праху (тіло спалили у крематорії) поклав у коробочку у вигляді сердечка. Тепер щомісяця купує букет троянд, ставить на стіл біля її портрета і цього сердечка, закривається на дві години й розмовляє з нею, розповідає, як ми усі живемо. А взагалі, їхні ветерани після поразки у війні прожили в достатку і шані, а наші переможці пробідували.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА
Comments: |