«Зроблю ремонт за… секс і їжу»
Гортаючи одне з волинських рекламних видань, натрапила на цікаве оголошення: «Зроблю ремонт одинокій жінці (безкоштовно)». Зачитую його колезі і наївно коментую, що, видно, не перевелися у нас чоловіки-джентльмени, які «просто так» хочуть зробити добру справу. Наталка лише розсміялася на такі мої думки вголос. «Ага, так і безкоштовно. Ясно, що він за це хоче!» – прозоро натякнула.
Та я все ще не могла повірити, що нинішня сильна половина людства вже й таким чином шукає собі партнерку у ліжко. Щоб остаточно в цьому пересвідчитися, телефоную за вказаним номером. Запитую у чоловіка з басовитим голосом, чи дійсно безкоштовно робить ремонт.
– Ну, не зовсім, – дещо знітився співрозмовник. – Зачекайте, я вийду з кімнати, бо тут забагато вух.
За кілька хвилин цікавиться у мене, а кому потрібен ремонт, бо в нього є свої умови. Я теж починаю «торгуватися» і кажу, що насамперед хотіла б почути про них. Виявляється, за шпаклівку чи клеєння шпалер майстер просить немало-небагато за його мірками: секс та їжу! Ого! У мене очі на лоб полізли від такої «такси»! З того всього аж забула запитати, коли потрібно стіл накрити і в ліжку, вибачте за прямоту, обслужити: «до» чи «після» виконаної роботи. Та зачувши, що ремонт треба зробити у 70-літньої бабусі, одразу відрізав: «Ні, таким ремонт не роблю». Зізнаюся, після цієї короткої розмови навіть не знала, як висловити своє обурення. Це ж куди ми котимося, якщо на ринку такі умови розрахунку? Про яку моральність можна говорити! До обговорення цієї теми долучилося чи не все жіноцтво редакції. Хтось висловив думку, що, може, є дамочки, яких влаштовують такі умови. Можливо, у чоловіка відбою немає від клієнток? Коротко кажучи, професійна цікавість взяла гору, і ми знову набираємо номер секс-робітника. За тиждень вимоги чоловіка не змінилися. Запитую, чи можемо десь зустрітися, щоб детальніше все обговорити і придивитися, з ким доведеться «спати».
– Ні, я живу за кілька десятків кілометрів від Луцька, у селі. Приїду лише тоді, коли чітко знатиму, що пристаєте на мою пропозицію.
– Але ж вас не бачила… Скажіть хоч, скільки років маєте?
– За п’ятдесят.
– Ви дійсно вмієте робити ремонт?
– Так, працював на будівництві в Росії, останні кілька років – у Луцьку. Шпаклюю, плитку кладу, сантехніку ремонтую. Все, що потрібно.
– То, може, з вами розрахуватися грошима?
– Ні, грошей мені не треба.
– Невже у вашому селі немає жінок, які б розділили з вами ложе?
– Як і є, то вже спилися. А я не курю, спиртного не вживаю.
– Ви були одружені?
– Так, колись. Синові вже близько тридцяти років.
– Цікаво, чи знайшлися одинокі дами, яким підійшли ваші умови?
– Поки що ні. Як чують про секс – кидають трубку. А я ж шукаю тепла. От знайти б жіночку без дітей, переїхав би до неї у Луцьк, та й жили б разом. Вам скільки років? – несподівано перепитує.
– За тридцять.
– Е, то нічого з того не буде.
Співрозмовник явно втратив інтерес до моєї персони, а потім зізнався, що підозріло я всім цікавлюсь, тому й розмовляти більше не захотів.
Що тут додати? Висновки хай кожен робить самостійно.
Руслана ТАТАРИН
| Comments: |
