Так ввозив сільгосптехніку, що аж вісім днів простояв на кордоні
«Влада» – так називається фермерське господарство Олександра Романчука, що у селі Малі Дорогостаї Млинівського району. Спеціалізується воно на вирощуванні овочів, має у користуванні близько 100 гектарів поля. Останнім часом орієнтується у своїй роботі виключно на техніку з Європи. Чому так? Про ці та інші реалії фермерського господарювання – в інтерв’ю з керівником підприємства Олександром Романчуком.
Керівник фермерського господарства «Влада» Олександр РОМАНЧУК
– Олександре Миколайовичу, Ви щойно повернулися із зарубіжжя, де, наскільки відомо, знову приглядалися до тамтешньої сільгосптехніки. Цьогоріч також встановили зарубіжний комплекс – з миття, шліфування, фасування овочів, аналогів якому, до речі, немає у західноукраїнському регіоні. Таким чином робите європейський вибір. А як з вітчизняним?
– Тут усе просто – вітчизняна техніка за своєю якістю та ефективністю не в змозі конкурувати з європейською. От наш міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк не втомлюється агітувати, щоб сільгоспвиробники купляли українські аналоги і не завозили з-за кордону «беушні», але при цьому мовчить про явний програш тих, хто працює на землі. Бо наша нова техніка дорога і менш надійна. Та й, зрештою, багато того, що потрібно українському фермерові, в Україні, на жаль, не виробляється. Для прикладу, той же комплекс з миття та фасування овочів. Для виробничника він вкрай необхідний. Бо у Європі в супермаркетах, продовольчих магазинах уже майже не побачиш моркви, картоплі, буряків непромитими. Запустили ми цей автоматичний комплекс, і одразу побачили значно більший інтерес з боку торговельної мережі до наших пропозицій. Тож стало зрозуміло, що цей комплекс швидко окупиться. Але погляньмо на інший бік питання – державне сприяння фермерському розвитку та продовольчій безпеці. Цей комплекс ми купили у німецького сільгоспвиробника, який господарює на теренах Польщі. Агрегат не новий, йому шість років. Здавалося б, працюй на ньому і працюй. Але чому фермер-німець його продає? А щоб купити новий, кращий, технічно досконаліший. При цьому держава йому відшкодує аж 75 відсотків вартості. На решту 25 відсотків він бере кредит під цілком прийнятні відсотки. Подібно діють також у прибалтійських країнах, де я бував. Щоправда, там відшкодування становить 45 відсотків. В Україні, на жаль, допомога фермерам з року в рік скорочується. Десять років тому я мав змогу взяти зручний кредит, була вагома компенсація (30 процентів) за придбані трактор та автомобіль. З’явився стимул розвивати овочівництво. Розширили площі, вдосконалили технології, вирощуємо майже весь так званий борщовий набір, і без високоточної та якісної техніки в роботі ніяк не обійтися. Тому й робимо ставку на технічне оснащення саме європейськими зразками.
– Чи є труднощі при перевезенні техніки через кордон?
– На українській митниці, не дивлячись на декларацію, цінові документи, фактично за металобрухт виставили неймовірне мито – по 73 гривні за кілограм ваги, що становить майже половину від вартості агрегата. Довелося викликати експерта, доводити свою правоту, вісім днів простояти на митному кордоні. Зрештою, замість 73 гривень мито склало 15 гривень за кілограм. По-іншому, як митним здирництвом, такі намагання назвати не можу.
– У якому технічному оснащенні ще маєте потребу?
– Невдовзі встановимо лінію, яка упаковуватиме продукцію в так звану дрібну целофанову та сіткову тару. Також треба вирішити питання щодо зберігання вирощеного врожаю, а він, слава Богу, у «Владі» вагомий. Так, приміром, середньорання капуста торік дала на кожному гектарі по 60 тонн, пізня – по 100-110 тонн, цвітна – по 30 тонн, морква – понад 80 тонн, столовий буряк – у межах 60 тонн. Маємо масштабне овочесховище, але є потреба хоч на 1000 тонн продукції встановити холодильне устаткування. Воно, звичайно, сприятиме якості та довшому зберіганню вирощеного.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
| Comments: |
