Мета християнського життя

Дуже часто ми запитуємо себе: у чому мета нашого життя, чому ми прийшли на цю землю? Адже ми тут не вічні…

В одній з розмов відомого російського святого Серафима Саровського із Миколою Мотовиловим (симбірський поміщик, який часто бесідував зі старцем, його перший біограф) теж йдеться саме про це. І ось що сказав достойник Божий:

– Говорили мені: ходи в церкву, молись, твори заповіді Божі й добро – ось тобі й мета християнського життя. Але не так говорили, як потрібно. Ось я, вбогий Серафим, розтлумачу вам зараз, у чому дійсно ця ціль. Піст, чування, молитва, чернецтво та всі інші добрі справи, якими б вони не були хорошими, проте не є метою життя нашого. Не для того ми народилися, щоб лише це творити. Наша ціль – набування благодаті Духа Святого, яку вони приносять нам, і ось у набуванні Його і є християнська мета життя.

Пам’ятайте, що лише ради Христа добра справа приносить плід Духа Святого. Все, навіть добре, як кажуть, для добра зроблене, але не заради Христа, не приносить нам благодаті Духа Святого. Хоча добрі справи не є гріхом, а тому Богові приємні, але все-таки сказано: «Люби Бога, а не добро одне». Подібним людям Бог посилає вісників, які вказують їм шлях Божий: підуть по цьому шляху – оціниться їхнє добро, і дасться їм дар Духа Святого, а не підуть, то хоча Бог за правосуддям своїм не залишить їх без нагороди за добро, але нагородить лише тимчасовими благами, вічних благ не дасть їм, адже останні лише ради Христа Господа нашого даються. Ціль життя звичайної мирської людини – стягування грошей, в багатих ще й почестей, нагород за заслуги. Набування Духа Святого – капітал благодатний і вічний.

Ми у теперішні часи за нашою загальною холодністю до святої віри в Господа нашого Ісуса Христа і за неуважністю нашою до дій Його Божественних й спілкування людини з Богом до того дійшли, що можна сказати, всі віддалилися від істинного християнського життя. Нам тепер видаються дивними слова Святого Писання, коли Бог являвся людям. Під виглядом просвітництва зайшли у таку тьму невідання, що нам уже здається немислимим те, що древні добре розуміли, що їм у звичайній розмові поняття про явлення Бога не видавалося дивним. Бога і благодать Духа Його Святого люди не у сні бачили, не у мріях і не у своїх домислах, а істинно, на яву! А все тому, що не шукаємо благодаті Божої, не допускаємо її через гордість розуму нашого вселятися в душі наші і тому не маємо істинного просвітництва від Господа, який шукає серце, наповнене любов’ю до Бога і ближнього – ось престол, на якому він сидить і на якому Він з’явиться у повноті Своєї пренебесної слави.

• Нравится
•