Шкільний фольклорний ансамбль відроджує народні традиції
Школа в селі Нуйно – одна з найновіших і найсучасніших у Камінь-Каширському районі. Але її колектив, як і учнівський, так і педагогічний, живе не лише сучасним і майбутнім, а дбає і про збереження минулого, себто народних традицій, що для формування справжнього громадянина – не останній фактор. Гарним доказом цього є фольклорний ансамбль «Берегиня», який діє тут уже не один рік. Він уславлює школу, представляючи район, а то й область на різноманітних фестивалях і концертах.
Моя співрозмовниця – Надія Ковальчук, заступник директора школи з виховної роботи. Саме вона стояла біля витоків нуйнівської «Берегині», вивівши колектив зі звичайного шкільного гуртка на представницький рівень.
– Як усе починалося, пригадуєте?
– Починалося, можна сказати, звичайно. Ніхто не думав ні про які конкурси й фестивалі, а просто готувалися до семінару заступників з виховної роботи, який приймала наша школа. Тоді якраз ввели народознавство, тож і було завдання показати щось з фольклору. Зібрали учнів, написали сценарій на основі жнивних обрядів, що побутували колись у селі. Очевидно, це сподобалося гостям, і нас запросили на кущовий фестиваль фольклору у Ковель. Тоді й назву ансамблю придумали. У Ковелі наші «Жнива» також відзначили, і пішло-поїхало – аж до Києва, а згодом і на фольклорний фестиваль у Польщу потрапили.
– А в Києві ви…
– Представляли Волинську область на звітному концерті творчих колективів.
– І все зі «Жнивами»?
– Не тільки зі «Жнивами». Показували фрагмент поліського весілля – обряд «Розплітання коси».
– А чому саме цей фрагмент обрали?
– Дівоча коса – це ж символ честі нареченої, і обряд цей мав дуже велике виховне значення. Записали його з розповідей наших старожилів, у тому числі з вуст моєї бабусі, матері. На жаль, на теперішніх весіллях у Нуйно його вже немає. А варто було б відновити – це ж цілий співочий спектакль!
– А Вам, як заміж виходили, розплітали косу?
– Вже ні, а от старшій сестрі розплітали, так само – мамі й бабусі. Гарний був обряд, виховний, і головне – естетично-емоційний.
– Як добираєте учасників ансамблю?
– Найчастіше самі приходять, бо це їм подобається. А залучаємо дітей уже з третіх-четвертих класів.
– Стимул за це вони якийсь мають?
– А хіба поїздка на фестиваль – то не нагорода? Учасники «Берегині» мають змогу подорожувати, побачити світ – мені здається, непоганий стимул.
– Для вступу, скажімо, у профільні навчальні заклади «Берегиня» дає учням якісь бонуси?
– Вважаю, що так. Учасники вступали й успішно закінчували культосвітні училища, університет культури, їм легше було здавати творчі іспити, зокрема спів, бо знали його технічні складові. Один з учасників «Берегині», Дмитро Савчук, й досі співає у Волинському хорі. Ми вже тоді відзначали голос цього хлопця й вірили у його майбутнє. Як згадаю його виконання пісні «А я приймак, а я приймак…», то й досі на серці приємно, всі захоплювалися його співом.
– Що новенького готуєте глядачам?
– Готуємося до звіту художньої самодіяльності району. А з нового – нещодавно показували в райцентрі композицію «Веснянки».
Інтерв’ю взяв Микола ШМИГІН,
Волинська область
Comments: |