Як молитися за спочилих
Поминання родичів на Проводи – давній український звичай, який зберігся і у православ’ї. Його навіть не могли викорінити совєти. Однак померлих треба згадувати не лише у цей великодній тиждень. Молитву за них ми повинні возносити завжди, адже вона справді може їм допомогти. Вичерпну відповідь з цього приводу дає парафіяльний сайт архістратига Михаїла.
У перші дні по кончині, поки тіло спочилого не віддадуть землі, над ним (або, якщо немає змоги, на відстані) читають Святе Письмо – по можливості безперервно. «Слово Боже живе й дійове та гостріше від усякого меча двосічного» (Євр. 4:12) – досягає до самих глибин людського духу і, мов вогнем, спалює терни пристрастей і гріхів та відганяє всяку ворожу силу. Тому читання Святого Письма – велика допомога і тим, хто читає, і тим, за кого читають. Добре, якщо рідні та друзі спочилого також братимуть участь у читанні, піклуючись більше не про тіло дорогої людини, в якому її немає, а про її живу душу, яка найдужче потребує допомоги.
Над померлим священиком читають Євангеліє, а над мирянином – Псалтир. Цей звичай походить з глибокої давнини. За переказами, апостоли три дні співали псалми над гробом Божої Матері. Апостольські правила також заповідають читати Псалтир над спочилими. Перед цим обов’язково слід прочитати Чин після відходу душі від тіла (якщо це не зробили раніше).
Читають Псалтир за спочилого і після погребіння, особливо у перші 40 днів після кончини ближніх. Також читають інші молитви, акафісти, канони за спочилих: не обов’язково ті чи інші, а що кому ближче до серця. Нехай кожен сам, чи краще з благословення священика, визначить для себе молитовне правило (які молитви, псалми, акафісти читати за спочилого щодня протягом 40 днів і далі). Найголовніше у цьому – щире благання про помилування, допомогу, втіху та вічну радість тих, за кого ми молимося.
За традицією, перші 40 днів після кончини спочилого називають новопреставленим, але додавати це слово до імені спочилого не обов’язково.
На цвинтарі, запаливши на могилі ближнього церковну свічу, прочитайте за нього Літію, Акафіст або 17-ту кафизму.
Перший час після розлуки рідним і друзям спочилого важливо часто сповідатися та причащатися, тому що в час біди злі сили дужче нападають на нас, намагаючись зашкодити не лише нам, але й померлим, позбавивши їх необхідної для них нашої сердечної молитви. Молитва, піст і Святе Причастя – це не лише наш порятунок, але й могутня допомога тим, з ким ми тимчасово розлучилися.
У дні народження та смерті померлих, а також тоді, коли ваша душа забажає, порадуйте їх молитвами, канонами, акафістами та пожертвами.
Коли дуже важко на душі, читайте 17-ту кафизму з короткими молитвами після кожного вірша (рядка, позначеного цифрою): «Пом’яни, Господи, душу спочилого раба Твого (раби Твоєї, ім’я)», – з поклонами. З Великодня й до кінця Світлого тижня замість Псалтиря читають Діяння Апостолів та Євангеліє.
У храмі Божому за спочилих потрібно замовляти: поминання на Літургії (головному Богослужінні); у монастирях і храмах, де служать Літургію щодня, можна замовити сорокоуст (сорок днів за душу спочилого звершуватимуть Безкровну Жертву – таке поминання найпотрібніше для спочилих, його можна замовити у багатьох храмах); панахиду – милостиню за спочилого (хліб як символ їжі духовної, що може дати тільки один Господь; олію як символ милости, котрої просимо у Господа; інші продукти, крім м’яса); по змозі слід роздавати милостиню та благодіяти нужденним.
Підготувала Ольга ЖАРЧИНСЬКА
| Comments: |
