На пошті трудяться всією родиною
Валентина Михайлівна Карпець та її чоловік Віктор Васильович із села Кричильськ Сарненського району разом трудяться у місцевому відділенні зв’язку. Першою, 23 роки тому, у листоноші подалася дружина, прийшла на місце чоловікової сестри. Згодом працювати на пошту прийшов і голова сім’ї.
Про свій трудовий досвід жінка розповідає з посмішкою.
– Робота листоноші мені сподобалася одразу. Я до цього ніде не працювала, тож постійне спілкування з людьми, як то кажуть, йшло на користь, – каже пані Валентина. – Єдине, що грошей спочатку боялася. Тоді, пригадую, ще купони були, і мороки з ними вистачало. А так люди у нас відкриті і добрі, до листоноші ставляться, наче до рідної.
Дільниця Валентині Михайлівні дісталася чималенька, а треба всім і свіжу пресу до скриньки вкинути, і пенсію заплатити… Словом, роботи вистачало. Аби дружина поверталася додому раніше та менше стомлювалася, розносити газети взявся і Віктор Васильович. Це заняття настільки сподобалося чоловікові, що коли у селі не стало колгоспу, також подався у листоноші. Специфіку роботи він уже дещо знав, тож страху перед новими обов’язками не було. Зізнається, 12 років пролетіли, наче одна мить.
Коли діти підросли, також не залишилися осторонь поштового життя батьків. Спочатку розносити газети та листи мамі допомагала старша донька Ірина. Коли дівчина пішла вчитися, її обов’язки взяв на себе середній, Михайло. Щодня, повертаючись з уроків, хлопець заходить до відділення зв’язку, забирає посортовану батьками періодику і скутером розвозить її селянам. Так, каже, і швидше, і тату з мамою менше навантажень.
Михайло цього року випускник. Майбутню професію ще не вибрав, але з поштою свого життя пов’язувати не планує. Надто нелегка ця праця. Вступивши до вузу, свої обов’язки хлопець планує передати найменшому брату Сашку, який зараз вчиться у шостому класі. Жартує, що від участі старших йому не відвертітися.
Марія МАРТИНЮК,
Рівненська область
Фото автора
| Comments: |
