Чи стане Тараканівський форт музеєм Першої світової війни?
Музей Першої світової війни може з’явитися на Рівненщині поблизу села Тараканів Дубенського району, якщо вдасться втілити в життя ідею заступника голови Рівненської облдержадміністрації Олексія Губанова – використати для цього Тараканівський форт, одну з найпотужніших фортифікаційних споруд колишньої царської Росії.
Під час недавньої акції «Сім чудес України: замки, фортеці, палаци» форт хоч і не увійшов до числа переможців, але заявив про себе як про унікальну історичну та архітектурну пам’ятку.
– Цей форт можна порівняти хіба що з Брестською фортецею. Тутешню місцину для укріплення «затверджував» сам імператор, – зазначає дослідник історії Микола Пшеничний.
У 1860-х роках почали нарощувати пагорб для форту. А у 1873 році державна казна виділила на той час просто неймовірну суму – аж 66 мільйонів карбованців на будівництво, яке тривало аж до 1890 року. Жителям десяти розташованих неподалік сіл суворо заборонили зводити будь-які кам’яні споруди! Чавунні герметичні двері стали своєрідним ноу-хау. Плюс десятки лазів, колодязів, таємних входів та виходів, у тому числі й підземний. Мав форт також власну баню, пральню, хлібопекарню, прийомний покій на 28 ліжок. У 1901 році в казематах центральної казарми було зведено гарнізонну церкву у візантійському стилі. А всередині знаходилося величезне двоповерхове приміщення, куди й зараз веде кам’яний тунель. Там були житлові, складські та господарські приміщення для артилерійської роти і штабу коменданта. На фортечному валу знаходились бруствери для гармат, танкетки для стрільців, тильні траверзи. Це був неприступний форпост. Але згодом новенький форт почали використовувати як... склад, а пізніше як тюрму. Це й сприяло тому, аби у 1915 році австрійське військо практично без жодного пострілу зайняло кам’яницю. Втім, через рік під час знаменитого Брусиловського прориву, форт знову зайняли росіяни і завдали йому значних руйнувань.
Нині споруда в аварійному стані, все позаростало кущами і деревами. Та мури всередині ще міцні. Хоча люди все частіше стали розбирати їх на будматеріали. Ось так повільно, але невпинно руйнується пам’ятка історії.
Сергій Новак,
Рівненська область
| Comments: |
