Сергій Коломеєць – репортер від Бога
Десятого січня помер журналіст і письменник, колишній працівник газети «Вісник+К» Сергій Коломеєць. Дев’ятнадцятого лютого минуло сорок днів. Колеги тепло відгукуються про колишнього вісниківця.
* * *
– Одного разу, дуже й дуже давно, Сергіїв батько приніс мені його оповіданнячка: вислови, мовляв, Євгене, свою думку, що мені з цими папірцями робити, – розповідає головний редактор всеукраїнського тижневика «Вісник+К» Євген Якович Хотимчук. – Оповідання були наївні, простенькі, але містили дуже й дуже цікаві фрази: напівдитячі, напівдорослі. «Якщо хочеш стати письменником, розвивайся до письменницького рівня, – кажу Сергієві. – Але думаю, що тобі потрібно спочатку стати газетярем. Писати про речі приземленіші, інформаційного характеру. Письменником станеш пізніше!»
Його батько знову знайшов мене у 1996-му – ми уже видавали газету «Вісник», – продовжує Євген Хотимчук. – «Хочу побачити, що він може», – відповідаю татові. Сергій почав давати замітки під псевдонімом. Отакою у нас була тоді співпраця. Зрештою, влітку 1996-го він підійшов до мене: «Хочу у вас працювати!». За великим рахунком, такі переходи з редакції у редакцію я не схвалюю… Але тут!.. Він виявився репортером від Бога! За сімнадцять років у нашій газеті кращого репортера й не було!
* * *
Я познайомився із Сергієм у 1995-му. Хто-хто, а я вважав себе шикарним репортером, трудився редактором відділу права в обласному виданні. Сергій, хоч і був на кілька літ старший, інколи радився. «Йти у «Вісник» чи ні?» – запитав мене влітку дев’яносто шостого. «Не йди, Сергію. «Волинь-експрес», у якій ти нині працюєш, друкується уже досить давно, а «Вісник» тільки-тільки піднімається. Не йди, залишайся».
Виявляється, Сергій Коломеєць значно ліпше орієнтується у виробництві, наповненні газети, ніж я. Тобто орієнтувався. «Ні, я працюватиму у «Віснику», – відповів Коломеєць. «Волинь-експрес» припинила своє існування практично з початком офіційної роботи Сергійка у виданні пана Хотимчука.
– Двотисячний рік ми зустріли із сорокатисячним тиражем, – продовжує Євген Хотимчук. – А Сергій каже на «летючці»: «Ви хіба не відчуваєте, що у нас застій? Що пишемо одне й те ж?» Зустрів я Геннадія Місана, колишнього керівника обласної філармонії, Царство йому небесне. Кажу Коломейцю: «А давай-но матеріал з кимось із зірок у номер, пан Місан допоможе!» Зробив. Я продовжую: «Чудовий матеріал для газети «Факти»! Хай знають про нашу Волинь!» А за якийсь час Сергій каже: «Євгене Яковичу, мене запрошують у «Факти» власним кореспондентом…». Минули роки. Він потоваришував з моїм сином Тарасом і плідно працював у газеті «Твій вибір»...
* * *
Сергій Коломеєць таки став письменником. І теперішнього Сергійка неможливо не читати. Теперішнього, душа котрого – уже, мабуть, в раю.
Ігор Чуб
Сергій Коломеєць
| Comments: |
