В оселі – понад триста кущів фіалок
Щоб квітнули взимку, зробили їм спеціальне підсвічування
Галина Грушаніна з Ковеля закохана у квіти. Вони у неї і на подвір’ї, і в хаті. Всі вікна просторої оселі заставлені горщиками. І тільки з фіалками. Каже, що любов до цих тендітних кущиків у неї з дитинства: мама завжди садила вазони. Звичайно, не стільки як донька, яка рослини замовляє у відомих селекціонерів.
– Я з дитинства пам’ятаю, як у моєї мами, яка живе у селі Ниці Старовижівського району, всі вікна були обставлені вазонами. Звичайно, у ті часи ми не мали таких вишуканих горщиків. Та й різноманіття квітів не було, – пригадує дитинство Галина Федорівна. – Але вона завжди милувалася фіалками, бальзамінами, пеларгоніями. Мамині, навіть ще бабусині калачики запам’яталися на все життя. Тож і зараз полюбляю квітучі рослини. А фіалки – то така краса, що як розквітнуть, то й листя на них не видно. Хіба ж не диво?
Працювала жінка у Ковелі на залізниці провідником, на підприємстві лозоплетіння, однак десять літ тому з чоловіком все кардинально змінили: поїхали на заробітки у Португалію. Адже нову простору оселю вони б ніколи при наших українських заробітках не збудували.
– Там довелося потрудитися і в кафе, і в теплицях, де вирощували різноманітні трави. Португальці люблять з них готувати приправи. А нам вони навіть, бувало, на запах були неприємні, не говорячи вже про те, щоб їх їсти. А от на квіти я і там звертала увагу. Особливо на ті, які цвіли, – розповідає жінка.
– А хто ж вдома вазони доглядав?
– Вже дорослі діти. Найбільше – син. Правда, переплутали сорти, що вже й не знаю, де який. Але все ж квіти вижили.
У Галини Федорівни фіалки на кожному великому підвіконні. Скільки сортів, навіть не рахує, всі виписувала через Інтернет, заходячи на сайти відомих селекціонерів. Знає, що росте понад три сотні кущів. Рожеві і білі, сині та жовті, із зеленкуватим відтінком і рябенькі… Яких тільки кольорів тут не побачиш. Хоч надворі щедро засніжило, але навіть і в цю люту пору Галинині квіти цвітуть.
– О! Ви б бачили, що робилося влітку: суцільний квітник, – усміхається жінка.
– А як за ними доглядати, адже це вибаглива квітка?
– Тут головне не перелити, бо тоді згниє корінь. Ще фіалки не люблять, аби заливали листя. Через надмірну вологість загинуть. Найкраще напувати рослину, зробивши у горщику, коли садиш, дренаж і вставивши туди з тканини стрічечку, яку потрібно вивести через дно горщика у підвазонник. Воду лити у підставлене блюдце чи склянку: тоді фіалка питиме стільки, скільки їй потрібно.
Для того, щоб продовжити період цвітіння цих квіток (а вони потребують світла 12 годин поспіль), чоловік Галини зробив спеціальний стелаж, на якому вазони розмістилися аж від стелі до підлоги. І всі полиці підсвічуються.
– А що даруєте подругам на дні народження, свята?
– Звичайно, фіалки. І вони мені також квіти у горщиках. Я не люблю зрізаних букетів. Мені шкода зірвати квітку, яка радує око. Мабуть, це передалося від тата, адже він нас сварив, коли ми щось зривали. Навіть бузок не давав нищити, казав, що треба милуватися красою на кущику.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
