Старші люди селища Рокині, що в Луцькому районі, добре пам’ятають той час, коли, щоб послухати слово Боже, потрібно було добиратися у навколишні села, адже в них церкви не було. Може б, ніколи й не взялися її будувати, якби не диво.
Якось місцевій жительці Надії Борович приснився сон, у якому голос з небес сказав, що треба людям дбати не лише про матеріальні блага, а й про духовне життя.
– Уві сні чітко побачила місце, де голос сказав встановити церкву. Ще й здивувалася, адже там стояв старенький клуб, – пригадує жінка.
Про видіння вранці розповіла рідним, а чоловік Євген після почутого серйозно заявив, що потрібно організовувати людей і таки почати будувати храм. Думку подружжя озвучили на сесії селищної ради, і вона знайшла підтримку у всіх жителів. Тож у 1991 році у селищі відбулася історична подія – заклали підвалини для зведення Петро-Павлівської церкви, а недіючий клуб розвалили.
– Із самого початку нашим ідейним натхненником, помічником був отець Микола, якого направили до нас одразу після закінчення духовної семінарії, – розповідає завідувач бібліотеки-філії селища Рокині Ніна Самець. – Хоч і мав лише 20 років, але був не по роках мудрий, виважений. Не цурався ніякої роботи.
Прихожани з благодійною скринькою об’їздили Рожищенський, Ковельський райони, навіть на Рівненщині побували. Усі люди доклали багато зусиль, щоб швидше засяяв куполами храм. І у 1993 році владика Ніфонт освятив його.
Двадцять років був на парафії у Рокинях отець Микола. Хоча родом він із села Глибочок Гощанського району Рівненської області, але серцем прикипів до волинського селища. Він організував тут недільну школу для діток. Під впливом їхнього колишнього духовного наставника троє місцевих жителів й собі вирішили стати священиками.
Нині ієромонах Никон служить у Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі, а у Рокинях з 2011 року до сердець людей слово Боже доносить отець Ярослав.
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Петро-Павлівська церква у Рокинях
Comments: |