Нещодавно завітала в одну зі шкіл Рівного, аби з’ясувати запитання, з яким до нашої газети звернулася читачка. Виявилося, переступити поріг «храму знань» не так вже й просто. На вході зіштовхнулася з вахтеркою, яка почала пояснювати мені, що «впускати торгових агентів забороняє директорка». Пояснила, що журналіст, то навіть посвідчення моє видалося вахтерці підозрілим і вона його довго і скрупульозно вивчала. Врешті жіночка згодилася, що медійники у навчальному закладі не кримінал, але тут же знайшла нову причину, чому не може пропустити в школу: «Ви ж розумієте, у нас навчаються діти і є суворий дрескод. А на вас, дамочко, потріпані джинси – і це не найкращий приклад для учнів». Сказати чесно, спочатку розгубилася. «Хтозна, – подумалось,– а може, у цій школі і справді звичайні джинси – табу, і всі учні ходять виключно у ділових костюмах?»
Та, на моє спасіння, до дверей альма-матер якраз підійшла старшокласниця. І, не зважаючи на грізну вахтерку, гордо процокала повз нас на своїх десятисантиметрових шпильках. Одягнута учениця ця була, вочевидь, «згідно із суворим дрес-кодом»: на ній були шорти такої довжини, що, вибачте, в декого спідня білизна довша.
Далі була німа сцена... і слова добросовісної вахтерки: «Заходьте, будь ласка».
Марія МАРТИНЮК,
м. Рівне
Comments: |