Ще не так давно Полісся славилося чи не найкращим медом в Україні. Купувати його сюди приїжджали любителі цілющого солодкого продукту навіть із Москви. А що тепер? Тепер же, наприклад, на ринку в Любешові переважає як кількістю, так і дешевшою ціною мед привізний, з півдня України. Якщо раніше майже в кожному колгоспі району була сяка-така пасіка, плюс кілька – в домогосподарствах, то нині з великих пасік зосталася лише в державному лісгоспі, а пасічників-любителів можна перелічити на пальцях.
Не радує й офіційна статистика щодо загальної кількості бджолосімей у районі. Тут очевидний регрес: якщо в 2010 році їх налічувалося 638, то 2011 зосталося лише 459. Очевидно, не втішить у цьому плані і поточний рік. Аналізуючи бджолярські справи України, помітив іще один прикрий факт: Волинська область узагалі пасе задніх за цим показником, не поступаючись останнім місцем навіть удвічі меншій за територією Чернівецькій області.
Невже на Волині і, зокрема, на Поліссі, не люблять бджіл і меду? Та навряд.
Імовірно, тут щось інше. Голова районного об’єднання пасічників Григорій Фесик бачить таку ситуацію, що виникла з бджільництвом у регіоні:
– На Поліссі бідна медоносна база, поповнювати її за рахунок посівних культур, практично, неможливо, хіба що насаджувати дерева, на кшталт акації чи липи. Якщо порівняти працю поліського й степового бджолярів, то продуктивність останнього більша: на півдні одна бджолосім’я може дати до ста кілограмів меду, а на Поліссі – добре, якщо десять. Зрештою, і там є свої мінуси: наприклад, генномодифіковані посівні культури. А поліський мед чистий, тому і цінується вище, щоправда, і та ціна не відповідає затратам. Та нічого не вдієш, купівельна спроможність поліщуків низька, а ще ж і пропаганда продуктів бджільництва тут на низькому рівні.
Чому ж збідніла медоносна база Полісся? Чому бджільницька галузь регіону має найгірші показники в Україні? «З розвалом колишнього СРСР, його економіки, розпаюванням земель різко скоротилися посівні площі медоносних культур, – аналізує цю проблему сайт «Медова брама». – Це призвело до скорочення кількості бджолосімей. Станом на січень 2000 року в усіх категоріях господарств Волині лишилося 16,2 тисячі бджолосімей, із них у господарствах підприємств – п’ять тисяч, у населення – 11,2 тисячі. Із масштабним розкраданням під приводом приватизації, яка набрала форму відкритої «прихватизації», обласну контору бджільництва з її майном, складами, гаражем, транспортом і землею спочатку приватизували, а згодом все це продали, а грішми поділилася група спритних керівників. Причому робилося все це на очах безпорадних пасічників і влади. Так завершила своє існування обласна контора бджільництва, яка була покликана відроджувати і розвивати бджільництво в області».
Попри песимістичний аналіз «Медової брами», за минуле десятиріччя кількість бджолосімей на Волині із 16 тисяч зросла майже до 50 тисяч. Початок же поточного, судячи зі стану бджільництва на Любешівщині, оптимізму не додає.
Микола Шмигін,
Волинська область
Comments: |