Підполковник міліції вишиває картини
Житель Млинова Валентин Тимощук із вчителя перекваліфікувався у правоохоронця. На пенсію йшов уже підполковником з посади заступника начальника відділу карного розшуку Рівненського обласного управління міліції. На заслуженому відпочинку чоловік згадав про свої здібності...
Вишивати Валентин Ігоревич почав ще в дитинстві. Каже, що дуже любив дивитися, як мама уквітчувала полотно. Згодом і собі взявся за голку.
– Спочатку навчився вишивати подушки й рушники великим хрестиком, а потім – дрібнішим, – розповідає підполковник.
Працювати Тимощуку довелося спочатку вчителем фізики та математики у селі Хорупань, що на Млинівщині. Згодом молодого та амбітного чоловіка запросили на роботу в ограни. Наплив справ був такий, що ніколи було хрестики класти. Тим паче, що у трудових буднях вистачало всякого: і жорстокого, і незрозумілого, і навіть курйозного.
– Пригадую, коли в одному селі затримали групу крадіїв, які поласилися на цукор, пшеницю, свині та іншу сільську живність, – ділиться міліціонер. – Привезли їх до мене у райвідділ, і я запитую: «Крали овес?», на що один відповів: «Так, вкрали двох овець». Отак і розкрили ще одну крадіжку.
До вишивання ж повернувся випадково. Якось, прийшовши в гості до друга, побачив на стіні вишиту картину і на спір пообіцяв, що вишиє точно таку за три тижні. Тоді вже був на пенсії, парі таки виграв. З тих пір і згадав забуте захоплення: рушничок на пасхальний кошик дружині вишив, то внукові подушечку казковими героями прикрасив. Дружина Валентина Ігоревича не вишивальниця, але орнаменти з нитками вибирати допомагає. Донька з внуком, бачачи, як гарно у дідуся все виходить, і собі взялися за голку.
Запрошували колишнього міліціонера і до Млинівського туристично-краєзнавчого центру творчості учнівської молоді майстер-класи гуртківцям давати. Мав свою персональну виставку у районному будинку дозвілля. Хоча, зізнається, що виставляти свої роботи не любить, бо тоді вони псуються, адже кожен хоче картину «пощупати», чи не мальована бува. Свої роботи майстер не продає, а дарує друзям.
– Вишиваючи, я відпочиваю душею. Часом посваримося з дружиною, то закриюся у кімнаті. Години дві-три повишиваю, заспокоюся і знову ходжу «шовковий», – жартує.
Марія МАРТИНЮК,
Рівненська область
Фото автора
Валентин ТИМОЩУК
| Comments: |
