Над чорнобильцями держава глумиться
Я поважаю і люблю читати вашу газету і тому дуже прошу Вас надрукувати мого листа. Можливо, стане хоч трішки легше на душі.
Однією з найбільш знедолених категорій населення України є чорнобильці. Про цих людей чомусь держава взагалі забула. Скільки їх уже молодими пішли з життя через Чорнобильську трагедію? А тепер вирішили глумитись над тими, хто ще лишився живим та над їхніми вдовами.
У 1986 році мій чоловік працював водієм у Локачинській райсанепідемстанції, був командирований Волинським відділом охорони здоров’я і облсанепідемстанцією на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС на один місяць. Працював в Поліській санепідемстанції в 30-кілометровій зоні відчуження. На той час всі села були виселені і обтягнуті колючим дротом. По закінченню відрядження чоловіку видали довідку з місця роботи, табель робочого часу. Нарахування заробітної плати проводилось по основному місцю роботи в трикратному розмірі, а вихідні і святкові – в шестикратному розмірі (працювали по 12 годин). Чоловік до поїздки в Чорнобиль майже ніколи нічим не хворів, жодного разу не був у лікарні, а коли повернувся, почались проблеми зі здоров’ям. Прохворів 12 років і пішов молодим з життя через Чорнобиль, про що свідчать відповідні документи. Я, як вдова ліквідатора І категорії, інваліда І групи, почувши про новий закон нарахування пенсій чорнобильцям, звернулась 10.01.2012 року в Пенсійний фонд у Локачинському районі із заявою про перехід на пенсію по втраті годувальника. Але мені відмовили, мовляв, села, які раніше входили у зону відчуження, тепер уже не всі входять і виділити заробітну плату за зону відчуження неможливо.
Тож дозвольте, вельмишановні міністри і наші депутати, вас запитати: як ви голосуєте і приймаєте закони, на чию користь? Де ваш захист людей, які вас обирали? Закон про Чорнобиль приймався в 1991 році. Ще через десять років видумують виділяти заробітну плату за зону відчуження. А в той нещасний 1986 рік хто які вказівки давав і вимагав таких бухгалтерських даних – ніхто! Зате пройшли роки і можна видумувати що хоч, бо мали час покумекати, як то зробити, щоб людям не платити. А пройде час і скажуть, напевно, що реактор взагалі не вибухав. Чому за призначенням пенсії мене змушують звертатися в суд? Що це за держава? Загубили мені чоловіка, всі документи знищені, ніде ніяких слідів не можна знайти. Хоч чоловік і був з автомобілем, переїжджав усі КП, де повинна була вестись реєстрація – але цих записів тепер неможливо знайти. Так навіщо ж таке вимагати? Адже добре знають, що потрібних їм документів людям не дістати. В газетах пишуть, що ліквідатори аваріЇ на ЧАЕС отримують пенсію понад 8 тисяч гривень. Цікаво, хто отримує? Мабуть, ті, що там і близько не були і не бачили того Чорнобиля, хіба що по телевізору.
Скільки можна дивитись на ту несправедливість? Звертаюсь до всіх ліквідаторів ЧАЕС – не мовчіть, робіть страйки, мітинги і відстоюйте свої права, на які ви заслуговуєте. Адже ви державі були потрібні, як була трагедія на Чорнобильській АЕС, а тепер, судячи з усього, ні!
В. ЛЕВЧУК, вдова ліквідатора,
смт Локачі
Волинської області
| Comments: |
