Найвідоміший американський рекламіст був закарпатським лемком
Енді Ворхол, справжнє ім’я якого Андрій Ворхола, був найскандальнішим художником США, який заклав основи сучасної реклами та піару. Це йому належить вислів «Кожна людина має 15 хвилин слави», його картини продають на аукціонах за мільйони доларів. А увійшов в історію мистецтва він завдяки малюнкам… звичайних консервних банок.
Народився художник 6 серпня 1928 року в американському місті Пітсбурзі, куди емігрувала його сім’я. Батьки жили в лемківському селі неподалік міста Міжлабірці (тепер Словаччина). Це за кілька десятків кілометрів від закарпатського міста Великий Березний, тому Ворхола часто називають виходцем із Закарпаття.
Енді був хворобливим хлопчиком, який панічно всього боявся, говорив англійською із суржиком (з мамою спілкувався лише рідною мовою). Шкільні роки відбув, як у в’язниці, бо його не сприймали однолітки. Ще в дитинстві Енді почав малювати і робити колажі: вирізав, склеював малюнки зі старих журналів. Закінчивши школу, витратив усі батьківські заощадження, щоб заплатити за навчання на факультеті дизайну в університеті, куди поступали діти з багатих сімей. Згодом переїхав у Нью-Йорк, де вже друге замовлення для радіостанції визнали рекламою року. Незабаром Енді став найбільш високооплачуваним рекламістом Нью-Йорка (виконував замовлення для усіх модних журналів), а також – відомим художником, королем поп-арту, виставки якого з успіхом проходили по всьому світу. На той час за одну з його картин заплатили 60 тисяч доларів – ніхто з сучасників стільки не отримував. Він малював пляшки кока-коли, доларові купюри, портрети знаменитих людей, його картини замовляли відомі співаки, голлівудські актори. Хоча його полотна не всі вважають за мистецтво, проте й тепер вони приносять шалені прибутки. Приміром, «Банку супу «Кемпбел» із надірваною етикеткою», яка зробила з нього зірку, кілька років тому продали на аукціоні за 11,8 мільйона доларів. Хоча сам Енді не розумів, чому всі божеволіють від його «мазанини».
Енді Ворхол був ексцентричною людиною – із розхристаною сивою чуприною (рано облисів, тому мав з півсотні епатажних перук), носив чорні окуляри та дорогі костюми, спеціально заляпані фарбою. Він перший американський художник, який відкрито заявив про свій гомосексуалізм. Був дивакуватим і цинічним – не приїхав на похорони до жінки, з якою кілька років жив і яку призвичаїв до наркотиків, до друга, який, сам стікаючи кров’ю, рятував його від поранення. Не попрощався востаннє і зі своєю матір’ю, яка була єдиною близькою людиною. У своєму будинку у Нью-Йорку віддав їй цілий поверх, котрий вона облаштувала по-карпатському: на стінах – образи святих, в кутку – вівтар, де вона з Енді часто молилась. Разом вони ходили до греко-католицької церкви, він оплатив навчання племінника, щоб той став священиком (хоча свою віру приховував).
Енді Ворхол помер 1987 року. Його добре пам’ятають в Америці. У Словаччині теж шанують – у Міжлабірцях його ім’ям названа центральна вулиця, створено музей, державний фонд культури виділив кошти на написання книги про Ворхола. До речі, датські дослідники, які займаються проблемами русинів, знімали фільм «Нація Ворхола» саме на Закарпатті, де про знаменитого художника мало що знають. Щоправда, наступного року в Ужгороді, за сприяння Словаччини, заплановано провести виставку робіт Енді Ворхола.
Олена ПАВЛЮК
Енді ВОРХОЛ
| Comments: |
