Незрячий масажист працює у салоні краси
Втрачати зір Ігор Трофимчук почав у три роки. Каже, куди тільки батьки-медики не зверталися, аби вберегти його від сліпоти: об’їхали сотні фахівців, десятки клінік… Та невтішний діагноз – запалення сітківки ока – побороти не вдалося. Проте дитячі зорові спогади збереглися на все життя. Найяскравіше запам’яталися обличчя батьків.
– Незважаючи на те, що у такому віці діти мало що пам’ятають, я донині знаю, що трава зелена, – посміхаючись, каже Ігор Трофимчук. – До найменших деталей можу описати зовнішність матері та батька.
По закінченні спеціалізованої школи для незрячих хлопець вирішив здобути і вищу освіту. Опановувати фах масажиста подався до Кисловодської медичної школи. Чоловік зізнається, що студентські роки були чи не найяскравішим періодом у житті: і художньою самодіяльністю займався, і гору книг перечитав, і на дискотеки з однокурсниками ходив. Після закінчення навчання Ігор Трофимчук влаштувався масажистом до профілакторію одного з інститутів Рівного. Незабаром і закохався…
– Моя жінка педагог, вважають, що ми познайомилися на роботі в навчальному закладі. Насправді ж вона була однокласницею моєї сестри, – розповідає чоловік. – Я ще з випускного вечора її додому проводжав. Так помаленьку ми і пов’язали свої долі. Весілля відгуляли гучне, я й ноги тещі помив. Словом, все було, як годиться.
Сьогодні ж Ігор Трофимчук працює масажистом у салоні краси. Зізнається, що завжди мріяв мати такий масажний кабінет, адже тут, як-то кажуть, повна свобода творчості.
– Роботу в профілакторії і у салоні навіть порівнювати не можна, – розповідає Ігор, – адже це дві протилежності. В інституті студенти йшли на масаж, бо це їм прописав лікар. Клієнти ж салону (переважно жінки) йдуть до спеціаліста, аби целюліту позбутися. Прийдуть – і «виливають» душу: «Ой, і креми дорогі використовую, і в басейні плаваю, а воно ніде не зникає…» Так і хочеться «виписати» цим пані тиждень сапання картоплі – для профілактики, – сміється.
На долю ж чоловік не нарікає. Переконує, що життя в нього повноцінне та яскраве. А ще каже, що думки матеріальні, тому й думати треба лише про світле і хороше.
Марія МАРТИНЮК, м. Рівне
Фото автора
Ігор Трофимчук: «Думати треба тільки про хороше»
| Comments: |
