Талант кухаря передався від баби Насті, яка готувала Косачам
Не думав не гадав турійчанин Борис Кучеря - випускник факультету фізвиховання Луцького педінституту (нині ВНУ), успішний спортсмен, що доведеться займатися кухарством.
Бабця Бориса - Анастасія Шевченко, народилася 1899 року у місті Гадячі на Полтавщині. Тоді у містечку навколо родини Драгоманових-Косачів збирався часто цвіт української нації. Комусь треба було створювати затишок і дбати про побут у гостинному домі поміщицької родини. Серед обслуги працювала сезонним кухарем і місцева дівчина Анастасія.
Згодом доньку Анастасії, Марію, фронтові дороги звели із Володимиром Кучерею. Після війни молоде подружжя за наказом партії приїхало на Волинь у Турійськ і взяло участь у створенні району. Тут народилося у них двійко діточок. Борис Кучеря ріс дужим хлопцем, усі пророчили йому спортивну кар'єру. Навчаючись на фізфаці педінституту, входив до складу відомої гандбольної команди, яка у 1978 році виграла спартакіаду між вузами на першість Радянського Союзу. Правда, з великим спортом йому довелося розпрощатися після складної операції на хребті. А потяг до кухарства прокидався у нього вже зі студентських літ. Згодом вирішив оформитися підприємцем-аматором кухарських справ. Самотужки опанував кулінарне мистецтво, рецепти брав із книг, Інтернету та бабусиної скрині.
- Дуже мені шкода, - розповідає, - що я мало запам'ятав із бабусиної кулінарної науки. Її кращі рецепти страв потрапили до великих зошитів "Народних рецептів", які збирали Драгоманови. Бабця Настя померла, коли я ще був малим, але добре запам'ятав, яку смачну кров'яночку із картопляною начинкою вона пекла. І не раз казала, що полтавська кров'янка готується без гречки, тільки зі шкварками та кров'ю. Любили в їхньому домі і рибні салати. Один із них я готую й собі. Для нього потрібно два кілограми хека чи минтая, дві-три великих цибулини, вісім-десять яєць. Рибу відварити, як на юшку, відділити філе та перекрутити через м'ясорубку, дрібно нарізати цибульку та варені яйця, додати горошок, я заправляю майонезом.
Кухар-аматор Борис Кучеря здивував багатьох своїми здібностями. Йому почали замовляти обіди турійські службовці, заїжджі і просто знайомі. А що вже вміє чоловік спекти домашню шиночку, ковбаску, кров'яночку і шашличок приготувати - цього від нього не забереш. Його чанахи, бефстроганови, бендерики, відбивні, піци і навіть бешбармак, рецепт якого теща із Казахстану привезла - пальчики оближеш. Оцінили кухню пана Бориса і чехи, які тривалий час, налагоджуючи у Турійську лінію олійного цеху, залюбки в нього харчувалися.
Мирослава МАНЕЛЮК,
Волинська область
Фото Миколи Комаровського
| Comments: |
