Пересадив чиновників з «Мерседесів» на «Рено»
А зарплату їхню віддавав сиротам
Листи читачів – як барометр політичної ситуації в країні. Варто Президенту і його свиті щось таке вчверити – то підручники для першокласників по 600 гривень за примірник замовити, то сараї й туалети «розкішшю» назвати і надумати податком обкладати, – як потоком йдуть листи у редакційну пошту. Плюються люди, сваряться, лайкою криють цю владу. І всі жалкують, що нема в країні того, хто б порядки навів. Мовляв, аби лишень дорвалися «до корита» – забувають і про обіцянки, і про народ, який їх обрав.
Якось в Інтернеті натрапила на цікавий історичний факт однієї із західноафриканських країн – Буркіна-Фасо (приблизно 16 млн населення), яка була французькою колонією. У 1983 році після чергового державного перевороту до влади прийшов молодий капітан Томас Санкара – послідовник соціалістичних ідей. Здавалося б, чергова диктатура: опозицію знищив «на корню», звільнив усіх вчителів, які вийшли на страйк, створив революційний трибунал, який судив без адвокатів і слідства і т.п. Проте незабаром Санкару почали масово… обожнювати.
В один момент він дав державі нову назву – Буркіна-Фасо, що в перекладі означає «Батьківщина непідкупних людей» (раніше вона називалася Верхня Вольта), написав національний гімн. Пересадив усіх чиновників з «Мерседесів» на дешеві «Рено 5», змусив їх щомісячно оприлюднювати свої доходи, а частину зарплатні віддавати на соціальні фонди. Сам президент отримував 450 доларів, а решту перераховував сиротам. Незадоволених відправляв працювати у села, на ферми. Через півроку корупції в країні вже не було. Далі він наказав вакцинувати від інфекційних захворювань 2,5 млн дітей, миттєво знизивши смертність серед них. Розробив програму забудови масового житла та побудував дороги, якими користуються і досі. Землю роздав фермерам і врожайність пшениці за три роки піднялася з 1700 до 3800 кг на гектар. Країна перестала закуповувати їжу за кордоном. Жінок зрівняв у правах із чоловіками, заборонив «жіноче обрізання»: тобто дозволив голосувати і наказав кожній отримати освіту.
Буркіна-Фасо стала однією із найзабезпеченіших країн Африки. І це всього лише за чотири роки! Люди Санкару любили, в країну перебиралися бідні сусіди. Скрізь почалися хвилювання: «Хочемо жити, як в Буркіна-Фасо!» Диктаторам сусідніх держав це не подобалося, не кажучи вже про Францію, яка взагалі втратила через такого прогресивного президента купу грошей. Адже раніше ця африканська країна закуповувала продукти у них, а тепер, бач, перестала.
Наказ про знищення не забарився. За державний переворот взявся Компаоре – один із міністрів при кабінеті Санкари. 15 жовтня 1987 року президента вбили…
Компаоре й досі глава держави, вже 25 років поспіль. Першою справою на посту він купив собі «Боїнг», другою – повернув щасливим чиновникам «Мерседеси» та корупцію, третьою – забезпечив собі пожиттєве крісло президента. Тепер Буркіна-Фасо – одна із найбідніших країн світу. 90% працюючих займаються сільським господарством, нижче рівня бідності – половина населення. Єдина надія на туристів, які мають достатньо грошей, щоб потрапити у засушливу від наступу пустелі Сахари країну.
…Цікаві асоціації викликає досвід цієї далекої від нас держави. Чи не так?
Мирослава КОСЬМІНА
| Comments: |
