Славна паска на столі – на добрий рік
Важко собі уявити святковий стіл на Великдень без пишної рум’яної паски. Вона неодмінно з тіста дріжджового, пахучого, з родзинками, облита білою глазур’ю, посипана кольоровим мачком і зі свяченою свічечкою на маківці.
Звичай випікання пасок давній. У Чистий четвер, коли у хаті прибрано, рушники випрасувані і накрохмалені, коли закінчили писати писанки, господині починали пекти святкові баби – так здавна називали паски. Вони ще мали й інші назви – коровай і калач (кулич). Великодній коровай мав стати запорукою кращого урожаю, більшого приплоду худоби, родовитості і плодючості. Господиня до випікання пасок готувалась як до сакрального дійства. Одягала чисту сорочку і, осіняючи себе хрестом, просила у Бога благословення. У хаті панував святковий настрій, усі розмовляли пошепки, ніхто не смів голос підвищити, а тим паче грюкнути дверима, бо тісто ж «сяде». Дітей випроводжали погуляти на вулицю. Зате коли паска вдавалася – і в церкві її хвалили, і вдома гості смакували, примовляючи: «Просто в роті тане», – господиня розквітала гордістю. Була навіть приказка: славна паска – на добрий рік.
Доки паску не посвятили, їсти її – гріх. Свяченою паскою родина починає Великодній сніданок. А одну треба тримати на столі цілий тиждень, до проводів, щоб добре родила пшениця та всяка пашниця. Паска і понині є обрядовим хлібом в Україні.
| Comments: |
