Живуть на дачному масиві
Ольга знову не спить. Нічний зимовий вітер надривно завиває за вікнами дачного будиночка, але в самому помешканні тепло.
«Добре, що утеплили дім, вчасно відремонтували котел», – пробігло думкою. А погляд лагідно обійняв діток, що мирно посапували уві сні. Від ліхтаря на вулиці рудим вогнем горіла голівка Сергійка, усміхалася куточками губ Світланка і звів брови на переніссі не за роками серйозний Стасик.
«Стасик, Стасик! – ніби чекало, зойкнуло всередині, гарячкувато засіпалося в голові аж до запаморочення. – Ні, ні, ні! – гнала від себе. – Я не хочу думати про це, я не можу, я не можу!» – хвилею відчаю накрило, мов чорною пеленою, і приступом болю різонуло душу. Тривожно забилося під грудьми дитя, рвучко штовхнуло у лоно ніжками, і це протверезило Ольгу. Вона встала на рівні ноги, прагнучи заспокоїтись.
– Ну, що ти, що, – прошепотіла, ніжно погладжуючи живіт, – мама не буде більше, мама не має права на слабкість...
Пам’ять, ніби оберігаючи від дійсності, стрімко несе в минуле.
...Ось вона, десятилітня, з молодшими сестричкою і братиком ховаються в зарослях бузку за хатою. З відчиненого вікна на все село – лайка п’яних батьків. Дзенькає розбите скло, лементує надривно мама, кричить вітчим. Вони ж маленькими мишенятами туляться одне до одного, і Оля, ковтаючи сльози, заспокоює: «Не бійтеся, все буде добре...»
Спомин несе далі, далі... Їй шістнадцять. Одного дня вирішує по-дорослому твердо: «Досить! Досить скандалів, принижень, побоїв, нескінченних пиятик!», і рушає із села до обласного центру шукати кращої долі. Трохи згодом забирає до себе й сестру. Як не важко залишати на батьків, котрі вже зовсім пустилися берега, двох братів (Сергійко ж зовсім крихітка), а все ж треба щось міняти. І вони змінюють. Працюють не покладаючи рук, вростають в міське життя, оточуючи себе добрими і чуйними людьми...
А потім... Ось воно, вистраждане, вимріяне кохання! Ольга одразу, з першого погляду відчула, що Віталій – її половинка. Дивляться на світ однаково, життєві цінності – одні і ті ж, а найголовніше – обоє хочуть міцної сім’ї і знають, як її будувати: на взаємоповазі, порядності, виваженості в стосунках...
Народився Стасик, а згодом осяяла світ щирим дитячим сміхом красунечка Світланка... Підзбирали трохи грошей і придбали будиночок на дачному масиві Веснянка Ківерцівського району. Коли ж, не витримавши життєвих випробувань, померла Оліна мама, вона з Віталієм вирішили взяти опіку над десятилітнім братиком Сергійком-рудочубчиком. І в будиночку їх стало п’ятеро...
За вікном все ніяк не міг заспокоїтися вітер, а в Олі від картинки, що виникла в пам’яті, аж засвітліло на душі. Вони з чоловіком і дітьми пораються на городі. Стасик і Світланка пасуть гусей на бережку, а Сергійко на правах дорослого трудиться поруч, сіє моркву. Солодко дихає розігріта весняним сонцем земля, і їм усім так добре, так затишно... Якби не страшний діагноз – хордома (пухлина основи черепа), що поставили медики шестилітньому Стасику Косинському. Пухлина знищує хрящову тканину. Хлопчику може допомогти тільки дорога термінова операція і не менш дорога радіотерапія за кордоном.
…Час і нерви злилися воєдино і звузилися до стиснутої стальної пружини: жити, боротися, діяти.
...Ранок встає погожий і не по-зимовому теплий. Ще один ранок, який приносить надію.
– Господи, подай мені знак, що все обійдеться, – дивлячись на яскравий схід сонця, просить Ольга Косинська. Світило тепліє і висушує сльози на очах жінки…
Ярослав ЛАНЬ,
Волинська область
Від редакції: Всіх добрих людей, котрим небайдужа доля Стасика, сім’я Косинських просить допомогти, перераховуючи кошти:
При безготівковому зарахуванні: р/р.2625117814; банк отримувача-Волинська ОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»; МФО 303569; отримувач – Косинська О.С.; код отримувача – 3019000745; призначення платежу – поповнення карткового рахунку №0762847800, Косинська О.С. Кошти на лікування Косинського С.В.
При поповненні через каси ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»: картковий рахунок 0762847800, Косинська О.С.
| Comments: |
