«Лісова пісня» пройшла 40-річний шлях
У видавництві газети «Вісник+К» вийшла книжка про історію цього санаторію
Приємно, що волинську перлину – санаторій “Лісова пісня” – знають не лише в Україні, а й за її межами. Та шлях до визнання й популярності не завжди був простим і легким. Керівництву закладу та його працівникам довелося докласти чимало зусиль, аби оздоровниця здобула хороше ім’я. Цього року санаторій відзначив свій 40-річний ювілей, з нагоди якого у світ вийшла книга “Лісова пісня”. Про його історію, здобутки й перспективи розповів директор Віктор Карпук.
– Вікторе Наумовичу, як відомо, історія оздоровниці розпочиналася з будинку відпочинку.
– Так, з ініціативи голови Волинського облвиконкому Юхима Ярощука було прийнято рішення про будівництво будинку відпочинку для колгоспників. Довго вибирали місце, і нарешті, коли голова колгоспу “Україна” Микола Ющук показав озеро Пісочне у Любомльському районі, вирішили, що будуватимуть його на цьому мальовничому березі. До речі, його перша недовготривала назва була “Срібний берег”. Розпочали будівництво у 1965 році, а влітку 1967 сюди вже приїхали відпочиваючі. Згодом на його базі вирішили створити санаторій, і у 1971 році він розпочав свою роботу. Треба відзначити, що люди трудилися, не покладаючи рук, а в той час майже усі роботи виконувалися вручну. А скільки зусиль треба було докласти для зведення нових корпусів, розширення лікувальної бази! Коли головним лікарем сюди призначили Лева Грицака, потужно почала розвиватися лікувальна база. Головний лікар Микола Шидловський зробив наголос на фітолікуванні, яке стало візитною карткою “Лісової пісні”. На мою думку, кожен керівник оздоровниці вніс свій вклад у її розбудову. Якщо на початках «Лісова пісня» могла прийняти 250 осіб у заїзд, то зараз – 420.
– Що тепер можете запропонувати відпочиваючим?
– Санаторій у перші роки міг запропонувати декілька процедур, а зараз лікувально-діагностичний центр налічує їх аж 42! В останні роки запрацювали кабінети лазеротерапії, спелеотерапії, озонотерапії, гідроколону, релаксу, чотирикамерних масажних ванн, вуглекислих і сірководневих ванн, психологічного розвантаження, косметології, тібетської сауни, фітоаплікації, активної і пасивної розробки суглобів. Відкрито відділення пелеідолікування, де використовується місцеві торфяні грязі. Окрім того, починаючи з 2003 року, відкрили три реабілітаційні відділення: кардіологічне, цереброваскулярне, опорно-рухове. Маємо серйозні напрацювання оздоровлення і лікування потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС.
Аби покращити ще й побутові умови, десь на сімдесят відсотків зроблено євроремонт приміщень, танцювальний зал реконструйовано під сучасне кафе, зведено тенісний корт і волейбольний майданчик. А щоб зекономити кошти, відмовилися від рідкого пічного палива, перейшовши на опалення торфом.
– Всім зрозуміло, що зараз медицина, як і багато інших галузей, перебувають у складному фінансовому становищі, проте, попри усі труднощі, ставите перед собою якісь серйозні завдання для подальшого розвитку оздоровниці?
– Наша мета – зробити “Лісову пісню” клінічним санаторієм. Прекрасно розуміємо, що поставили перед собою високу планку, та сподіваємось, що нам вдасться її взяти. Для цього, насамперед, треба мати свою мінеральну воду. Проект з її видобутку започаткував ще Лев Грицак. Зараз ми працюємо над його впровадженням, адже наша вода має багато лікувальних властивостей. Також віднайшли цінні з точки зору оздоровлення багатьох органів волинські грязі, властивості яких, як і води, підтверджені Одеським інститутом курортології.
Ну і не менш важливим питанням, яке нам треба вирішити, є добудова басейну. На даний час зроблено новий проект, де передбачена плавальна доріжка з різними гідропроцедурами, лікувально-масажними гірками. Але тут нам не обійтися без державної підтримки, бо, на жаль, на все не вистачає грошей. Оновлення медичної апаратури, ремонт лікувальних корпусів, поліпшення побутових умов – це те, що кожен рік потребує чималих капіталовкладень. Безумовно, маємо думати і про забезпечення санаторію кваліфікованими кадрами.
Можу щиро сказати, що ми пишаємося усім нашим колективом і тими працівниками, які уже на відпочинку. Хочеться, щоб і наші працівники, і відпочиваючі згадували “Лісову пісню” з теплотою і усмішкою.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
| Comments: |
