Троє поштовиків з однієї сім’ї
У цій дружній, працьовитій родині із села Зелене Горохівського району виросло аж три працівники пошти. Майже тридцять років розносив газети та журнали голова сім’ї Іван Остапенко (нині вже покійний). Його справу продовжила невістка Раїса, яка зараз уже начальник поштового відділення села. А її донька, Наталія Дмитрук, – оператор ВПЗ у Берестечку.
Той, хто вважає роботу на пошті легкою, дуже помиляється. Адже, щоб працювати тут, варто опанувати не одну професію, а кілька. Бути бухгалтером, менеджером, психологом і навіть спортсменом, адже не кожен в дощ чи сніг накрутить стільки кілометрів, як листоноша зі своєю сумкою. Тож коли Раїсі Остапенко запропонували нову роботу, дещо завагалася. Але під мудрим керівництвом старшої колеги, а нині начальника Берестечківського ВПЗ Ольги Грунт, навчилася всього.
– Рая була старанною та відповідальною ученицею, – посміхається, пригадуючи минуле, Ольга Романівна. – Вона вміла дати раду паперам і справно рахувала, адже не один рік пропрацювала у колгоспі бухгалтером. А коли господарство розпалося, я запропонувала їй іти до нас. Вірила, що вона справиться, і, як бачите, не помилилася.
З тих пір минуло вже більше десяти років. Раїса Петрівна зізнається, що полюбила свою роботу і ніколи не шкодувала, що перейшла в іншу галузь. Пошта сьогодні займає важливе місце у житті селян. Тут передплачують різноманітні видання, отримують пенсію, розраховуються за газ та електрику, а також купують різні товари. Селяни звикли, що тепер на пошті є майже все. Та все ж основний акцент робиться на періодику.
– Ми обслуговуємо два села: Зелене та Смолява, – розповідає Раїса Петрівна. – І майже в кожну хату мої листоноші Марія Самолюк та Петро Зейлик приносять газети. Раніше люди передплачували по кілька видань, а зараз одне-два.
На пошті, як і будь-де, є свої клопоти. Та Раїса Петрівна воліє про них не згадувати. Вона любить свою роботу, людей, з якими трудиться вже не один рік. Маминою стежкою пішла і донька Наталя.
– Я два місяці у нашому селі працювала листоношею, – розповідає молода жінка. – А нещодавно мене перевели на посаду оператора у ВПЗ Берестечка. Колектив наш дружній, колеги допомагають, підтримують. І робота, спілкування з людьми, мені подобається.
Руслана ТАТАРИН,
Волинська область
| Comments: |
