Деякі економічні злочини декриміналізують
Нещодавно українська прокуратура відсвяткувала своє 20-річчя. З цієї нагоди ми запросили у редакцію «Вісника+К» прокурора Волинської області Андрія Гіля. Читачі нашої газети отримали можливість поспілкуватися з Андрієм Івановичем. Хтось побажав поставити своє питання вживу, зателефонувавши на номер «прямої лінії», хтось звернувся заздалегідь чи надіслав листа. Людей турбували як особисті проблеми, так і ті, які на часі для усього суспільства. Найцікавіші фрагменти «прямої лінії» до вашої уваги. Для більш суттєвого вивчення окремих питань працівниками прокуратури, відповіді на них будуть надані трохи пізніше й будуть надруковані в одному з найближчих номерів «Вісника+К».
«Не можу забрати фронтових нагород батька»
– Це Микола Бондарук із села Соловичі Турійського району. Шановний Андрію Івановичу. Я інвалід війни, маю довічну групу. Отримав від держави чотири автомобілі безкоштовно. Але зараз мені необґрунтовано відмовляють у черговій заміні по закінченню терміну експлуатації.
– Я це питання вивчу. І ще обов’язково переговорю з головою облдержадміністрації. Бо прокурор не може виділити автомобіль або щось інше. Якщо вас незаконно зняли з черги, справедливість відновимо.
– Вас турбує Любов Пархомук із Рожищенського району. Звертаюся від імені жителів восьмиквартирного будинку села Топільно. Ми живемо у ньому сорок років, хочемо його приватизувати. Будинок на балансі сільгосппідприємства й колись був переведений у гуртожиток. Хочемо від Вас поради, що нам потрібно робити.
– Спершу підприємство має передати це приміщення на баланс сільської ради. А далі можете подавати документи на приватизацію. Там буде задіяна сільська рада, інші структури. Але у приватизації вам не мають права відмовити.
– А що робити, якщо сільгосппідприємство затягує процес і не хоче передавати гуртожиток на баланс сільради?
– Я з цього приводу переговорю з прокурором району. Якщо виявиться, що вам відмовляють необґрунтовано, то прокуратура видасть припис, аби цей процес пришвидшити.
– До Вас звертається Марія Іваньоха з Луцька. Півтора року намагаюся добитися правди у прокуратурі Турійська щодо маминої хати. Маю підозри, що заповіт на мого брата був підроблений. Усі рідні уже померли, залишилася лише я і невістка, яка привела свого брата-інваліда в той будинок. Мене ж у хату ніхто не пускає. Не можу забрати навіть сімейних фотографій і бойових нагород батька.
– Принесіть усі документи в обласну прокуратуру і залиште у приймальні. Можете зробити на конверті помітку, що це питання з «прямої лінії».
– Телефонує Володимир Пугач з Брониці Камінь-Каширського ра-йону. Моїй жінці у 2006 році присвоїли звання матері-героїні. Вона померла. Хотів переоформити виплати на себе, звертався в районне управління молоді й спорту, здав усі документи, але досі нічого не можу добитися.
– Я вам дам відповідь, коли вивчу це питання особисто. І якщо там будуть порушення, ми відреагуємо.
– Це Іван. Мені 23 роки. Закінчив Харківську юридичну академію з відзнакою, працюю слідчим у міськвідділі міліції у Рівному, стаж роботи два роки, перебуваю в резерві на слідчого прокуратури у Рівненській області. Чи можу я одночасно перебувати у такому самому резерві у Волинській області?
– Законодавство такої можливості не виключає. Потрібно під’їхати до нас і заповнити відповідні документи.
До Бориса Клімчука претензій немає
– До Вас звертаються мешканці Маневиччини. Розкажіть, чим завершилася історія з убивством в’язня у колонії?
– Цей прикрий випадок трапився у квітні. Одразу ж після того, як знайшли труп засудженого, на місце виїхала слідча бригада працівників обласної прокуратури. Оперативно зібрали інформацію про тих, хто міг бути причетним до загибелі чоловіка. Спочатку затримали оперативника виправної колонії, потім арештували начальника установи і ще одного старшого оперуповноваженого департаменту виконання покарань. Останній якраз і наніс удар ногою у низ живота, який, за висновком судмедекспертів, і призвів до розриву селезінки та смерті засудженого. Кримінальна справа зараз у суді, до відповідальності притягуються десять осіб.
– Вас турбує мешканець Ратного Сергій. Нещодавно у нас відбулася акція протесту – люди перекривали дорогу, вимагаючи прискорення розслідування ДТП, в якій загинула Людмила Сашко. Ви володієте якоюсь інформацією у цій справі?
– 12 жовтня трапилася ця подія, через добу-дві порушили кримінальну справу. Тобто усе вчасно. А люди перекривали дорогу тому, що підозрюють у причетності до аварії керівництво району або їхніх родичів. Автомобіль знайдений слідством і вилучений, проводяться експертизи. Машина належить сину голови райдержадміністрації. Ця справа у мене на контролі.
– Я підприємець з Ковеля. Зараз у всіх на слуху справа працівника УБОЗу Руслана Карпа. Чи є інформація, яка підтверджує причетність до неї інших працівників цього підрозділу? В Інтернеті всякого можна начитатися…
– Ми виходимо тільки з доказів. На сьогоднішній день порушені справи проти Карпа за замах на контрабанду та за зловживання службовим становищем. Тому що він, будучи на певній посаді, організував спробу незаконного переміщення через державний кордон цигарок. Статтю щодо контрабанди, швидше за все, скоро декриміналізують, але якщо так, то за зловживання службовим становищем колишній міліціонер все одно відповідатиме.
Будь-якої іншої інформації від людей чи конкретно підприємців до нас не надходило. Якщо вона буде, ми її обов’язково перевіримо.
– Наталія Василівна з Володимира-Волинського: «У Верховній Раді України депутати озвучили запит про земельні операції волинського губернатора. Там справді щось нечисто»?
– Я особисто вивчав це питання. Можна було б говорити про якісь неправомірні дії Бориса Клімчука, якби законом не був передбачений договір міни. На даний момент відчужувати і продавати землю, яка має сільськогосподарське призначення, не можна. Але її можна міняти, згідно з Цивільним кодексом України. Борис Петрович якраз через укладання договору міни отримав кілька земельних ділянок, віддавши свої з доплатою. Відносно Клімчука ми зверталися з позовами до суду. Місцевий суд їх задовольняв, а апеляційний скасовував, посилаючись на чинне законодавство. Ми дійшли до Верховного Суду, який встановив, що порушень закону немає.
За СРСР тиск був більший, але зараз працювати складніше
– Турбує Ольга Петрівна із сусідньої Рівненщини. Останнім часом активізувалася робота з перевірки питань, пов’язаних із землею. Чи йде підготовка до її продажу?
– Певною мірою так. В останні роки була прийнята низка законодавчих актів по землі. Досі не наведено порядку з її інвентаризацією. Земля – об’єкт підвищеної уваги для бізнесменів. В обласній прокуратурі створена спеціальна група по земельних питаннях.
– Мене звати Володимир Петрович. Працюю у прокуратурі у сусідній Рівненщині. Андрію Івановичу, відбувається реформування правоохоронної системи. Лунають різні пропозиції і на рахунок прокуратури, аж до включення її у судову гілку влади. Наскільки це зараз на часі? Хочеться почути вашу думку.
– Буде прийнятий новий кримінально-процесуальний кодекс, бо це вимога Європи, то реформи обов’язково торкнуться органів прокуратури. Зокрема йде мова про гуманізацію окремих норм кримінального права. За проектом нового КПК прокурорів наділять ширшими повноваженнями, починаючи з моменту повідомлення про злочин. Усі заяви заноситимуться в єдиний реєстр, і цей процес контролюватиме прокурор. Фактично проблема укриття злочинів відпаде. Також прокуратура отримає додаткові повноваження щодо контролю за оперативно-розшуковою діяльністю. Вважаю, що реформування на часі. Обласні апарати уже скоротили на десять відсотків. Але люди, завдяки виваженій політиці Генерального прокурора України, не пішли на вулиці, їх перевели у міста та райони для виконання конституційних функцій з підтримки державного обвинувачення та представництва інтересів громадянина та держави у судах.
– Доброго дня, Андрію Івановичу. Це Костянтин Володимирович з Ківерців. Ви працювали у прокуратурі і в радянські часи, і двадцять років за незалежної України. Зараз тиск на вас більший?
– За радянських часів, можу це сказати з власного досвіду розслідування окремих кримінальних справ, відчувався тиск партійних органів. В основному це стосувалося укриття приписок. Ці приписки допомагали посадовцям отримувати незаконні державні нагороди та премії, до речі, немалі на той час. Якось довелося розслідувати справу по приписках врожаю картоплі у Ратнівському районі, де тоді на гектар працював ще один гектар, тільки не облікований. Через що і врожайність була фантастична. У цьому ж районі у Заболотті така ж ситуація була з необлікованим стадом. Тодішньому прокурору Волині довелося вступати у боротьбу з обласною партноменклатурою, дійшовши аж до всесоюзної газети «Правда».
Зараз такого тиску немає, я вам чесно кажу. У нас зараз є кримінальна відповідальність за перешкоджання законній діяльності прокурора, чого не було при Союзі. Але складність в іншому. Тоді ми не знали таких злочинів, які є нині. Особливо у господарській і банківській сфері. Саме розслідуємо цікаву справу про розкрадання державних коштів у санаторії матері і дитини «Турія». Є постанова кабміну, яка дозволяє півтора відсотки коштів від прибутків спрямовувати на страхування дітей. У порушення закону на цю статтю направили 15 відсотків. Розслідуючи свою справу, ми зачепили дев’ять областей, де у санаторіях за цією ж схемою на страхування спрямували 20 відсотків прибутків. Загалом таким чином розтрачено 30 мільйонів гривень. Генеральна прокуратура дозволила нам розслідувати справу й по Київщині. Там уже пред’явлено обвинувачення окремим керівникам. Матеріали відносно Рівненської, Тернопільської та інших областей скеровано прокурорам за територіальним принципом.
– Євген з Рожища: «На вашу думку, декриміналізація окремих економічних злочинів – це благо чи навпаки?»
– Особисто я ставлюся до цього позитивно. От візьмемо несплату податків. Це тяжкий злочин, таким же він вважається і у Європі, і в світі. Але для того, щоб зрозуміти суть закону, наведу один приклад. У Генпрокуратурі розслідувалася справа Павла Лазаренка. Був один цікавий епізод. Українці, щоб перекрити суму 24 мільйони доларів, які було вкрадено, мали показати якісь документи, на що ці кошти було витрачено. У Голландії у місцевого фермера вони купили худобу, устаткування і попросили його заповнити одну табличку, яка б дозволила перекрити потрібну суму, яка була привласнена. Коли ми цей документ показали голландським слідчим, вони повідкривали роти від здивування, адже ціни були явно завищені. За надання завідомо неправдивого документу іншій державі фермеру світив кримінал. Але у них закон передбачає: якщо не хочеш, аби справа була у суді, сплачуй фінансові санкції. Так ось, фермеру нарахували 75 тисяч доларів за цю табличку, він віддав їх державі і уникнув тюрми.
Сергій КРАЙВАНОВИЧ
Фото Віталія ГОШКА
| Comments: |
