З життя в Італії

Продовження. Попередня частина тут

Ввечері жінки познайомилися ще з одною нашою українською дівчиною. Прийшла вона провідати нашого господаря. Була вагітною вже добрих 5-6 місяців. Дізнались, що живе не з італійцем, а з одним молодим хлопцем з Албанії. І поки ставили все на стіл, вона встигла багато розповісти про себе. В Італії вже була більше, як пів року, на роботі вона ще не була і, що утримував її співмешканець. Частенько сварилися і став, навіть, на неї руки піднімати ..Всі семеро були мамами і, наслухавшись цих жахів, по-материнські її шкодували. Мала 20-25 років..їла, пила вино і йти додому аж ніяк не збиралась. Хтось продовжував їй телефонувати, а вона говорила і говорила..

Було так шумно, що забули про господаря.. І коли він знову зайшов на кухню, по його щасливій усмішці всі зрозуміли - є новини..

- Є робота, - сказав він,-і підеш туди ти. Дивився на НЕЇ. З переляку в Яни пересохло в горлі. Адже одна з жінок вже чекала роботу більше 2 неділь. На якийсь час усі замовкли..

-Завтра ввечері приїдуть з тобою знайомитися. Просять два-три дні, щоб організуватись.

Звичайно, щось після цих слів змінилося, кожна про себе думала - чому ВОНА, а не я.., але господар вже знову був за столом і вечеря продовжувалась..

Кожний думав про своє. Тепер був страх за те, чи ти підійдеш, чи тебе захочуть, як ти зможеш щось сказати, чи тебе зрозуміють і чи ти зрозумієш їх . Коли виїжджали всі знали, що Т А М.. в Італії чи Греції, Німеччині чи Сполучених Штатах - мова інша, її треба вивчити..; мене зрозуміють - думали одні, я зможу - думали інші. Тисячі наших людей, які виїхали за кордон в пошуку роботи, тільки тут, далеко від своїх рідних і далеко від свої рідної землі зрозуміли, що значить НЕ РОЗУМІТИ НІЧОГО, коли до тебе звертаються і бути нуль - безсильним, коли хочеш щось сказати.. Часу на роздуми не було - з першої хвилини ти повинен розуміти, все і відразу. Кожний з них пройшов цей шлях по своєму: більшість так і не вивчила її досконально, хоча в цьому завжди звинувачували самих себе.. Ніхто не хотів думати про тисячі інших проблем, які їх там чекають і що працювати - означає не тільки працювати фізично...

Кожна думала про своє: чи діти і батьки здорові, чи все добре в школі, чи чоловік отримав зарплату, чи син знайшов роботу,чи в інституті, де розпочала вчитись дочка, підождуть ще трошки з платою за навчання, чи хватить маминої пенсії, щоб заплатити за квартиру...

Їм здавалось, що тільки в господаря не було жодних проблем. Завжди був привітним, спокійним і чемним. Жодного поганого слова, жодного.. Як усі чоловіки "святим" він не був.. Жив своїм життям і заробляв гроші по-своєму. Як ВОНА того вечора зрозуміла, більшу частину проводив між українськими жінками. Шкодував кожну по-своєму, коли якась плакала, здавалось плакав з нею.. І так забував, що був самотнім...

Тоді ВОНА ясно зрозуміла - різниця між українськими і італійськими чоловіками дуже велика і не помилилась. Це дійсно так. Але тільки роки життя в Італії дали на це правильну відповідь.

...

- Та ж на неі і українець би руки підняв, - казала схвильовано одна з жінок, коли гостя накінець попрощалась і вийшла з хати, - ти ж дивись, котра година зараз... Було дійсно дуже пізно. Не знали куди та дівчина пішла, чи хтось її чекав, як зреагує її чоловік, побачивши такою. І кожна з них думала про розпач її батьків, які можливо нічого і не знали, а якщо і знали, то аж ніяк і нічого не могли змінити.. А в вухах ще довго звиніло її п"яне бурмотання: - ту дитину я віддам, я вже домовилась...

Познайомившись з людьми, в яких повинна була працювати, ВОНА стала чекати тих два-три дні. Не питала, скільки їй будуть платити, чи буде вона мати якісь вихідні, не питала нічого. ВОНА була щаслива - їй знайшли роботу. Розмовляли вони довго, були спокійні, вічливі і чемні.. усміхались, щось питали...Мама міа!!! ВОНА нічогісінько не розуміла! Пам"ятає тільки, що згоджувалась з усім, киваючи головою.. і щиро усміхалась у відповідь.

Зараз ВОНА згадує це все, як жах... І для дівчат, які щойно приїхали повторює ще раз і ще раз: - не дивіться, яку зарплату отримує та, що приїхала пів року назад, два роки чи десять.. Не забувайте, що працювати в сім'ї (а нас тільки на таку роботу можуть взяти) - означає не тільки не змогти заснути цілу ніч, але і продовжувати працювати цілий день.. означає бути медсестрою, прибиральницею, для когось мамою, сестрою чи дочкою; володіти мовою і терпінням, залишатись спокійною і уважною...

На жаль,практично ніхто ЇЇ не слухав..І першим питанням, коли пропонували роботу, завжди залишалось: А яка зарплата?.. Коли ж італійці їм відповідали: - Скільки ж ви хочете - вони усміхались і, нічого не розуміючи, казали так або ні..??

Набрала повні легені повітря...думала і думала про наш бідний український народ... І розуміла, що ЖИТТЯ НАШОГО НАРОДУ НА КРАЩЕ... ШВИДКО НЕ ЗМІНИТЬСЯ.. ВОНА БУЛА ВПЕВНЕНА, ЩО КОЛИ В ТАКІЙ БАГАТІЙ НЕДРАМИ КРАЇНІ, НЕ ЗАЛИШИЛОСЬ НІЧОГО, ТО ЦЕ - ПО ЗАКОНУ ЛОМОНОСОВА - ОЗНАЧАЄ ОДНЕ: РІВНО НА СКІЛЬКИ У НАРОДУ ЗМЕНШИЛОСЬ - НА СТІЛЬКИ У КОГОСЬ ЗБІЛЬШИЛОСЬ, ...І КУДИ ЙДУТЬ, ЗАРОБЛЕНІ НАШИМИ РУКАМИ ГРОШІ.. І ЧОМУ ВСІ НАШІ ЛЮДИ НАПОВНЕНІ ЗЛОБОЮ І ВІДЧАЄМ.. І ЧИ КОЛИ-НЕБУДЬ ПОВЕРНУТЬ ПОВАГУ НАШОМУ НАРОДУ.. І ЧОМУ?, І ЧОМУ?

Сьогодні ВОНА не хотіла більше про те все думати.. ЇЇ ЖИТТЯ ПРОДОВЖУВАЛОСЬ... НА ЧУЖИНІ.. А ДУМКИ КОЖНУ ХВИЛИНУ БУЛИ ТАМ.. ДАЛЕКО.. З А В Ж Д И...

 

Далі буде..

РАДУГА

• Нравится
•