Хто у наших краях не знає про бобрів? Працьовиті господарі, прекрасні сім’янини, красиві, доброзичливі звірята поселяються біля водойм, будують на них загати, зводять хатинки і живуть собі, нікого не чіпають. Люди з давніх-давен люблять бобрів, був час, коли їхню популяцію спеціально розводили, навіть приказку склали: “Не вбивай бобра, бо не буде добра”. Але останнім часом, як кажуть лісівники Волинського лісгоспу, цих звірят вже вдосталь. Майже не маючи ворогів (окрім вовків), бобри почуваються дуже впевнено. Греблі будують із розмахом, хатини зводять по кілька “про запас”, підкопуються під лісові дороги, валять не тільки тоненьки вільхи і осики, а й сточують, як олівці, цілі дуби. Перекриваючи рівчаки чи меліоративні канали, затоплюють цілі плантації лісів та сінокосів. А особливо кмітливі бобри, аби не голодувати із сім’єю взимку, бігають за харчами до людей. Одному єгерю, наприклад, 10 соток овочів “допомогли” зібрати, іншому – чотири. Але поки що наші волинські бобри під охороною і лісівникам залишається тільки констатувати факти бешкетувань. Іноді натякаючи: “А от у семи областях України полювання на бобрів вже дозволено”.
Мирослава КОСЬМІНА,
Волинська область
Comments: |