Чверть віку віддала пошті
Влітку її надійним помічником є велосипед, яким доставляє пенсію та періодику до кожної оселі. А взимку самотужки добирається не лише до кожного двору, а ще й долає снігові замети до хутора, який за два кілометри від села. Мусить прийти й туди, бо там її чекають пенсіонери. За 25 років роботи Галина Семеренко жодного разу не пожалкувала, що стала листоношею.
Мешкає Галина Іванівна у селі Карпилівка Демидівського району, а поштове відділення розташоване у Ситно. Шлях долає швидко, бо на велосипеді. «Це і вигідно, і для здоров’я корисно. Отак працюю і фізкультурою займаюсь,» – посміхаючись, розповідає жінка. На її дільниці, яка охоплює два села, майже 150 дворів. Проживають тут в основному літні люди, які з нетерпінням чекають приходу Галі, бо вона не тільки пенсію видасть, а оплату за газ та світло прийме, газети принесе та й новини розповість.
Роботу на пошті жінка обрала випадково: колишня листоноша за станом здоров’я не могла працювати і запропонувала їй. Галина Іванівна вирішила спробувати, а потім звикла до людей, визначила для себе кращі видання й полюбила пошту. Хоча, зізнається жінка, колись сумка була легшою: людям доставляли лише періодику та листи, а зараз мусять порошок, мило пропонувати. А якщо взяти до уваги те, що працюють сільські поштовики у більшості випадків на півставки, залишається лише дивуватися їх працелюбності та витривалості.
– А яку в селі ще роботу знайдеш? – розмірковує моя співрозмовниця. – Я вже всіх людей знаю, і вони до мене звикли. Пам’ятаю смаки кожного, тож нагадую, коли потрібно поновити передплату. «Вісник» у нас люблять читати, зараз 45 людей його виписують. Особливо подобаються розповіді про цікаві долі, селян, які мають власну справу. Газета близька сільському жителю, тому її і люблять.
Руслана ТАТАРИН,
Рівненська область
| Comments: |
