Наталія Парфенюк про гирі

Часто буває так, що серед молоді є люди, котрі зовсім не бажають чи соромляться розповісти про себе, здобуті перемоги та досягнення. Про таку юну талановиту дівчину з Верби розповім цього разу. Навчається Наталія Парфенюк у Дубенському професійно-технічному ліцеї. Її хобі - гирьовий спорт. Тим паче, що юна спортсменка уже встигла показати та заявити про себе на багатьох змаганнях. А у її здобутках нині більше двох десятків нагород різного рівня. Тож принагідно зустрівся із юною гирьовичкою та поспілкувався у короткому бліц-інтерв'ю.

- Наталю, розкажи, будь ласка, як ти розпочала займатися гирьовим спортом?

- Можна сказати, що це не я сама захотіла. Можливо, не повірите, але мені подружки порекомендували зайнятися цим видом спорту. Спочатку вони завели мене до спортивного залу Вербського інтернату, щоб я подивилась, як тренуються інші. З того часу я розпочала займатись і донині проводимо там заняття. Мені сподобалось як займаються спортсмени. Давалось, звісно, це зовсім нелегко. Але я практично жодного із тренувань не пропускала. Спочатку піднімала меншу вагу - семикілограмову гирю -впродовж трьох місяців. Потім - шістнадцятикілограмову. Уже виступивши на перших змаганнях, стало ще цікавіше, адже тоді я здобула призове місце. Тому гирьовим спортом займаюся й дотепер.

- Які пригадуєш із перших своїх змагань?

- Це було у листопаді 2009 року. Завдячуючи тренеру, я тоді потрапила на західноукраїнські змагання по своїй ваговій категорії. Підняла гирю сорок разів. Не було дуже важко. Я і не хвилювалася. Почувала себе доволі впевнено.

- Тепер ти також піднімаєш шістнадцятикілограмову гирю?

- Так. Щоправда, аби здобути призове третє місце на змаганнях у Львові, мені довелося також чимало тренуватися.

- Що для тебе взагалі значить спорт?

- По-перше, це - здоровий спосіб життя, а сьогодні здоров'я - на вагу золота. Люди дуже часто хворіють, особливо - молодь, і навіть не задумуються - чому. По-друге, для мене гирьовий спорт став частинкою життя, адже, як кажуть, у здоровому тілі - здоровий дух. Ну і, по-третє, спорт, на мій погляд, - моя перспектива майбутнього.

- Тренер задоволений твоїми досягненнями?

- Звісно. Я пам'ятаю, коли ми були у Тернополі на змаганнях, то Леонід Петрович Момотюк дуже сильно мене підтримував морально. І завжди схвалює моє рішення щодо гирьового спорту та постійно допомагає мені. До речі, у Тернополі тоді були мої другі змагання, де я зайняла другу сходинку п'єдесталу.

- А загалом скільки уже тобою здобуто нагород?

- Сім медалей та п'ятнадцять похвальних листів.

- А зараз тренуєшся теж на базі Вербського інтернату?

- Так. Зі мною ще займається моя подружка Оля. Тож нас, дівчат, тільки двоє. Хлопців значно більше - понад десять.

- Продовжуватимеш свою кар'єру далі?

- Доки мені подобається гирьовий спорт, доти й займатимуся ним.

- Поділися планами на майбутнє?

- Їх багато. Планую здобути ще кілька десятків перемог та досягнути Всеукраїнського рівня. А якщо це вдасться, то не зупинюся на досягнутому і буду продовжувати у такому ж дусі.

- Тоді успіхів тобі і наступних перемог!

- Дякую, старатимусь.

Олег ГАВРИЛЕВИЧ

• Нравится
•