Кавалерист-дівиця з «Гусарської балади» була у Дубенському замку
Старше покоління добре пам’ятає кінофільм «Гусарська балада». У стрічці образ корнета Шурочки створено на основі життєпису кавалериста-дівиці Вітчизняної війни 1812 року Надії Дурової, яка, виявляється, побувала у Дубенському замку, виконуючи військове завдання.
Корнет Шурочка з фільму «Гусарська балада»
– Після того, як Надія Дурова під виглядом юнака прослужила у війську, вона написала книгу «Кавалерист-дівиця», яку, до речі, вельми розхвалив Олександр Пушкін, – розповідає краєзнавець Микола Пшеничний. – Саме завдяки цій письменниці реальним постає облаштунок, побут Дубна, мирські та військові відносини 200-річної давності.
Потрапила Надія Дурова під іменем корнета Олександра Соколова в Дубно, виконуючи військове доручення. На той час вона уже здійснила свою неймовірну мрію – видати себе за мужчину і потрапити на військову службу. Отож, юний корнет Соколов прибув, доставивши депешу у штаб графа Суворова у тутешньому замку. Військові дії на той час не проводилися, відтак мали місце розважальні бали. Надія Дурова описує це так: «Дубно… Великі зали суворовського будинку були наповнені блискучим сяйвом. Сотня ламп розливала яскраве світло по всіх кімнатах. Музика гриміла. Помітивши, що я не танцюю і навіть не входжу туди, де дами, Суворов запитав у мене причину цієї дивності. Станкович, його ад’ютант, поспішив відповісти за мене: «Він, ваше сіятельство, боїться жінок, соромиться їх і не знає, як з ними поводитися!» «Справді? – поцікавився Суворов, – якщо так, то це непробачно…» Опісля він взяв мене за руку і привів до молодої і прекрасної княгині Любомирської. Представив оригінально: «Судячи з його рум’янцю, ви, мадам, легко можете здогадатися, що він ще зовсім юний орел». Станкович тоді, справді, не помилився, сказавши, що я боюся жінок. Бо варто котрійсь із них подивитися на мене пильно, щоб змусити мене почервоніти і зніяковіти: мені здається, що той погляд пронизує мене, що компаньйонка з одного мого вигляду вгадує мою таємницю, і я з великим острахом поспішаю сховатися від жіночих очей!»
Надія Дурова приховувала свою таємницю протягом десяти років. У боях із французами проявляла хоробрість, врятувала пораненого офіцера, за що була нагороджена Георгіївським хрестом і отримала офіцерський чин. А свою жіночність видала випадково – через листа батькові, написаного перед боєм, у якому вона просила вибачення за втечу із дому, за бойове перевтілення у мужчину. Цей лист у столиці потрапив до батькового знайомого генерала. Ось так чутка про кавалериста-дівицю, першу в російській армії жінку-офіцера, дійшла до Олександра I. За наказом головнокомандувача, її позбавили зброї та відправили із супроводом до Санкт-Петербурга. Та імператор, вражений самовідданим бажанням жінки служити батьківщині, а ще більше її подвигами, дозволив Надії Дуровій залишитися в армії під ім’ям Олександрова Олександра Андрійовича, похідним від батьківського, а також звертатися з проханнями, що вважалося особливим привілеєм.
Надалі Дурова брала участь у відомій Бородинській баталії, отримала поранення у ногу – осколком від ядра. Пізніше служила ординарцем у Кутузова. У 1816 році пішла у відставку у званні штаб-ротмістра. Відрізнялася дивацтвами, навіть поза військом постійно ходила у чоловічому костюмі, всі листи підписувала прізвищем Олександров, сердилась, коли до неї зверталися, як до жінки.
Сергій НОВАК,
Рівненська область
| Comments: |
