Марійка, котра при народженні втратила маму, йде у перший клас

Минуло шість з половиною років після трагедії у селі Седлище Любешівського району. Тоді наша газета розповідала про смерть молодої жінки у матеріалі “23-річна Марійка померла після пологів”. Пологи приймала молоденька акушерка разом з дитячою медсестрою та санітаркою, а лікаря не було. Склалася ситуація, яка трапляється один раз “на 100 тисяч випадків”, так написали в офіційному висновку. Бригада лікарів з Луцька робила все можливе й неможливе, щоб врятувати породіллю, але час було втрачено, надто пізно викликали обласних фахівців. Тоді після нашої публікації на Волинь приїжджала спеціальна комісія з Міністерства охорони здоров’я. Її очолював київський професор, нині головний гінеколог України, В’ячеслав Камінський, який сказав: “Якби під час пологів поряд були лікарі, то, може, мама залишилася б жива”. У лютому 2006-го ми повернулися до цієї теми у публікації “Першим словом маленької Марійки було “тато”. Ми розповідали, що дитина, якій тоді виповнився один рік, не обділена увагою та любов’ю всіх родичів, а Сергій Бурдак на життя заробляє власним ЗІЛом. Постачає своїм односельчанам на замовлення цеглу та інші будматеріали. І хоче закінчити власний дім.
Напередодні навчального року ми знову побували у Седлищі і поцікавилися долею героїв наших публікацій. В їхньому житті сталося чимало позитивних змін. Сергій Бурдак показує свій новий будинок: просторий і затишний, який він закінчив два роки тому.
У Марійки своя дитяча кімната, і цього року дівчинка йде  у перший клас. Відвідувала дитячий садок, навчилася там читати й писати, але найбільше любить малювати та ліпити з пластиліну казкових звірів.     
Дівчинка, яка уважно слухає нашу розмову, з гордістю показує свій новенький ранець і шкільне приладдя. Від редакції ми також вручили маленькій першокласниці подарунок.
– А ще в мене є братик Максим і маленька сестричка Мирослава, – радісно повідомляє мала.
 А тато Сергій розповідає, що донька неодноразово зверталася до нього: “Коли ти вже знайдеш маму?”. Через чотири роки після трагедії чоловік познайомився з Людмилою. Родом вона із села Половлі Володимирецького ра-йону Рівненської області. Жінка каже, що у 2005-му, коли читала у “Віснику” про трагедію у Седлищі, то плакала, але ніколи навіть гадки не мала, що стане дружиною Сергія Бурдака. Та в долі бувають дуже несподівані повороти. Познайомила їх сестра Сергія, яка жила у Половлях. Спочатку спілкувалися по телефону. Вони побралися у червні 2009-го. Коли Людмила прийшла у їхній дім, Марійці тоді було чотири роки. Дитина з нетерпінням чекала цього дня і десятки разів цікавилася в татка, коли вже прийде мама і де вона так довго затрималася. Вони відразу знайшли спільну мову, але спочатку дівчинка кілька днів насторожено придивлялася до молодої жінки, а потім якось так невимушено і по-дитячому безпосередньо звернулася: “Мамо, мамо...”.
Розмовляючи, ми зрозумі-ли, яка пані Людмила щира, добра і привітна. Марійка пригорталася то до мами, то до тата.    
Дитина нам по секрету розповіла, що хоче стати вчителькою, як її тітоньки Людмила та Ірина. І пояснила: для цього треба добре вчитися у школі, а потім ще в університеті в Луцьку. А поки любить слухати казки, які їй читає мама.
Людмила Бурдак зазначила, що Максима й Мирославу вона народжувала в Луцькому пологовому будинку. Сергій був поряд. Після пологів хлопчика добу тримали в реанімації, то важко передати словами, що вони з чоловіком тоді пережили.
На забезпечення своєї сім’ї Сергій заробляє вантажними перевезеннями. Продав ЗІЛа, позичив гроші і купив фуру. Возить на південь картоплю, якої цього року посадив три гектари, а звідтіля – кавуни.    
Кость ГАРБАРЧУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

• Нравится
•