Раз плюнути
На Волині здавна для зберігання сіна в селах використовують просту споруду, яку називають оборіг. Вона й справді проста – чотири стовпи, а зверху у вигляді піраміди покрівля. Цей дах можна легко опустити по стовпах нижче, по мірі витрачання сіна.
Ось в одного дядька в Старовижівському районі в дворі теж стояло це «диво». Тільки з часом стовпи похилилися – і оборіг перекосився, а вже пора підходила його завантажити скошеною і висушеною травою. Поблизу того села працювали меліоратори з Ковельської ПМК-62 з потужною технікою. В голові дбайливого господаря майнула думка, що з допомогою трактора оборіг можна підправити, відновити потрібний вигляд.
Звернувся він до бульдозериста Івана по допомогу. Той його запевнив, що для стосильного механізму таке завдання – раз плюнути.
В обід заїхав Іван бульдозером у двір, оглянув об’єкт. Зачепили за стовпи міцний трос, і справді через десять хвилин оборіг поставили на потрібне місце.
– Ну, ти і молодець, Іване, – похвалив господар. – Стоїть ще краще, як був новий.
– Та я ж тобі казав, що для такої техніки – це як раз плюнути, – відповів Іван.
Господиня, що за цим спостерігала, запросила всіх до хати, бо обід вже давно на столі, все вистигало.
Пообідали хлопці. І чарчина була, вміли там гарну горілку гнати.
Тут ковельський спеціаліст заспішив, бо обід скінчився, потрібно на свою роботу їхати. Сів у трактор, піддав газу і поїхав з двору.
Коли ж бачить, біжить господар за ним, кричить, махає руками.
Оглянувся, а від оборіжка і сліду нема. Трос же не відчепили! І посунулося все слідом за трактором.
– Ех, Іване, – тільки й зміг сказати бідолашний дядько, – ти казав, що для такої техніки – це раз плюнути, тепер довго доведеться мені плюватися.
Іван КИСЛЯК,
м. Ковель
| Comments: |
