Обпікся на борошні
Один волинянин з Володимир-Волинського району виїхав до родичів в Австралію. Невдовзі знайшов роботу шофера у фірмі, що випікала кондитерські вироби. В його обов’язки входило возити борошно від млина до заводу.
Нашого земляка дивувало те, що ніяких накладних чи якихось інших документів ніхто не давав. У млині завантажили мішки з борошном, а на хлібозаводі – вивантажили. І на цьому вся «бухгалтерія» закінчувалася. Ніхто й дорогою не питав, куди везеш і що. Він згадав рідний колгосп, купу паперів, що вручали йому, коли вирушав у рейс, міліцію, яка чатувала на дорозі, й аж сплюнув зі злості. «Якщо ніхто не перевіряє, – вирішив він, – то є можливість швидше розбагатіти». Після того, завантажившись у млині, він завертав до свого будинку і скидав собі мішок борошна, як це бувало в Україні. Коли поцупив третій мішок, викликає його директор і каже:
– Ми ваших послуг більше не потребуємо. А оце рахунок на три мішки борошна.
Після того наш земляк довго шукав роботу і знайшов її аж в іншому кінці Австралії.
Василь СОПРОНЮК
| Comments: |
