Як дикий кабан удвоє збільшив хлібоздачу України Москві
Якось біля мисливського вогнища я почув історію про те, як полював колишній генсек Леонід Брежнєв зі своєю челяддю під Києвом, у Заліському заповідно-мисливському господарстві (там у вольєрах спеціально для Політбюро тримали дичину). Щонеділі він приїжджав у Київ спецпоїздом. На вокзалі його зустрічав український перший секретар, вони цілувались-обнімалися, а далі автомобілями їхали у мисливський будиночок. Неподалік була триметрова вежа, з якої генсек і розстрілював дичину. І того разу все йшло за планом: працівники господарства випустили найбільшого вепра-сікача, генсек із оптичного карабіна “завалив” його, всі пішли в будиночок відзначати вдале полювання. Вже під час застілля між генсеком і секретарем почали виникати тертя: власне, Москві не подобалися деякі вчинки Києва, що віддавали націоналізмом: то книжку перший секретар написав “підозрілу”, то дитсадків українських повідкривав багато, то хліба в центр мало надсилав.
Але чарка до чарки, гарна пісня, і між секретарями ніби запанувала злагода.
Надвечір генсека проводжали на поїзд. Привезли і впольованого кабана. Та коли почали його на ношах заносити у вагон, “покійничок” раптом... ожив. Піднялася паніка, один, правда, хоробрий генерал хотів затримати кабана поміж ногами, та лишився без штанів і, можливо, ще без чогось. І коли “трофей” зник у кущах, усі згадали про зброю, почали стріляти.
Сердитий генсек уже не цілувався на прощання з першим секретарем, а лиш роздратовано кинув, насупивши волохаті бровиська: “Погана у тебе охота! Розпустив усіх! Хліб затискуєш! Віднині Україна здаватиме дві норми!” І здавала. Ніде не ділась, але й це не врятувало опального секретаря, бо на його місце мітив генсеків “кум”…
Ігор Славич,
Волинська область
| Comments: |
