Як чоловік уві сні «коханку» кликав
– Валю, Валю! – на всю кімнату кричав спросоння п’яний Максим. Од його “гучномовця” дружина аж зіскочила з ліжка.
– Ти що, здурів, так кричиш серед ночі? – штурхнула в бік чоловіка, намагаючись додивитися той хороший сон, в якому хтось хотів її поцілувати. І тільки за якусь мить до неї дійшло, що вона – НЕ ВАЛЯ, а Галя. Проте вирішила не ревнувати (раптом недочула). Повернулася до свого чоловіка спиною, і тільки-но сон почав братися, як Максим знову закричав:
– Валю, ну, Валюсю, йди-но сюди. Присядь ось тут...
“О, мені таки не почулося, – Галина одразу повернулася до нього. – Ще й Валюсею назвав. А я “Галюсю” за весь прожитий з ним каторжний вік від нього не чула. От паскуда!”
У голові роїлися різні думки. “Хто ж така ця Валя? Невже на старості захотілося за чужими спідницями побігати? Он сусідка через хату Валею зветься. Невже вона таки посміла? Дочекається в мене! Хоч чоловік мій і нікудишній, зате із себе робити посміховисько не дозволю. Всі коси їй повириваю”. Галя ніяк не могла заснути і все згадувала, скільки ж Валь є в їхньому селі та з якою її чоловікові захотілося любов крутити. Аж тут знову почулося:
– Ну, Валю, та ходи вже сюди. Черга чекає, а ми тут швиденько...
Від цих слів Галю аж пересмикнуло. “Яка черга? Цей старий телепень геть здурів? Він що, ходить до місцевого борделю? Ох, порозкидаю я їх усіх по кутках! І де ж він гроші бере на цих шльондр? Ану, візьму його сонного за мізинець – все мені викладе”.
Щойно Галя хотіла взяти свого чоловіка за руку, як той знову:
– Валько, та ходи вже нарешті сюди, бо моє старе луб’я може припертися!
“І що це за місце таке, де я точно буваю?” – не могла заспокоїтися. Вона перебирала всі заклади в селі, куди ходить і де може зустріти Валю. Ще б довго сушила собі мізки, якби Максим сам не прояснив ситуації:
– Валю, скільки вже можна тебе чекати? Ми вже пляшку допиваємо, а ти все ніяк того покупця не відпустиш. Як собі знаєш. Бо самі доп’ємо і тобі не залишимо, – буркнув, розвернувся і захропів.
І тут Галя усе зрозуміла: це ж та Валя, що працює в магазині! І як про неї зразу не згадала. Це ж там з дружками її благовірний пропадає. Ет, до неї нема сенсу ревнувати, бо тільки й вміє, що гарно посидіти з п’яницями, подати їм пиво, горілку. З цими втішними для себе думками Галя й заснула.
Олеся КУЛІШ,
Волинська область
| Comments: |
