Як злодія просо видало
Було це у 30-х роках минулого століття в одній з колоній Західної України. На незайманих панських полях поселялися українці, поляки, чехи, словаки і німці. Всі вони орендували у польського пана землю, обробляли її, будували собі житло. Усі селяни були чесними, працьовитими і добрими людьми. Не було ледарів, злодіїв та пияків. Замком служив віник або кочерга, яка стояла біля вхідних дверей.
На околиці стояла хата, в якій жив багатодітний українець. У нього було семеро дочок, а землі взяв у пана 12 гектарів. Працювати не було кому, бо найстаршій дочці виповнилося 15 років. Тому газда часто прилучав до роботи парубка-наймита, який жив у громадській хатині біля лісу.
З приходом цього хлопця в колонії почалися крадіжки. Спочатку господарі почали помічати, що з шоп (солом’яних хлівів) зникало зерно. Потім з курника стали пропадати яйця.
Зійшлися селяни, поговорили і вирішили стежити за кожною людиною, яка прибуде до них. І ось одного разу у надвечір’я кілька чоловіків побігли у бік залізничної колії, бо помітили чоловіка, який ніс на плечах мішок. А той побачив, що за ним женеться ціла ватага, покинув ношу і чкурнув у посадку.
З зерном справа ніби припинилась, але частіше почали зникати курячі яйця. Так пройшов ще місяць. Та нарешті трудівники вийшли на слід злодія. А було це так.
Рано-вранці хазяїн багатодітної сім’ї Степан вийшов надвір і побачив, що дошки, якими було забите засклене вікно у недокінченій кімнаті, валялися на землі. Коли підійшов ближче, то побачив купочки проса, а далі просо було посипане стежечкою аж до сусіда. Степан розбудив сусіда. Коли обоє добре придивилися, то та смужка з проса повела їх аж до хатини, в якій жив наймит. Парубка збудили, пред’явили докази, знайшли мішок з просом, внизу якого миші прогризли дірку.
“Піймали злодія!” – рознеслось по всій колонії. Зібралося селянство на самосуд. Наймит зізнався в усьому. Він крав зерно у господарів, де тільки вдавалося, невеликими порціями, а в слушну годину відносив у крамницю єврея Іцька, який обмінював крадене на цигарки та горілку. Курячі яйця, зізнався, – теж його робота.
Чоловіки вирішили, що наступного дня зберуть усіх людей колонії і судитимуть привселюдно злочинця. Поставили двох вартових біля хати, а звинуваченому заборонили виходити надвір.
Як працювала вночі варта, невідомо, але вранці в хаті було порожньо, тільки зверху було видно розсунуті солом’яні снопки. А за злодієм і слід прохолов.
Н. ЛАГОДА,
м. Луцьк
| Comments: |
