Прозрів
Після “учебки” в роту для проходження служби прийшли молоді солдати. Був серед них і “очкарик” Сергій. Коли йому доводилося чистити картоплю, мити посуд чи прибирати казарму, він робив це незграбно. Солдати співчували йому і часто роботу виконували за нього. Вони дивувалися, що з такою вадою Сергія взяли в армію.
Якось солдати займалися на турніку. Свої можливості змушений був продемонструвати і “очкарик”. Коли перевертався, окуляри впали на землю. Командир роти підійшов, підняв, щоб солдат випадково не роздушив. Яким же було його здивування, коли він побачив, що в окулярах були не лінзи, а звичайні скельця. Він поклав окуляри в кишеню. Після занять підкликав Сергія і запитав:
– Розказати солдатам?
– Не треба! – просив солдат. – Я буду чесно служити.
І коли Сергія потім питали, чому він не носить окуляри, казав:
– Відновився зір, який я втратив у дитинстві.
Василь СОПРОНЮК,
с. Троянівка,
Маневицький район,
Волинська область
| Comments: |
