Дійшли згоди
В одному із сіл Рівненщини зберігся “неушкоджений” екземпляр колгоспу, в той час, як сусідні давно розпалися. Керівником був нетутешній чоловік, тому працювалося йому легко, адже не мав ні кума, ні брата – всі селяни були рівними. Розростався колгосп швидко, але деякі зухвальці почали гріти руки на колективному добрі, тобто красти. Керівник був не промах, і на такі речі реагував миттєво. Наступного ж дня збиралися всі працівники на “п’ятихвилинку”, де голова сміливо заявляв:
– Якщо вкрадена річ до ранку не з’явиться на своєму місці – будемо робити обшук в кожному дворі. Тому варто подумати.
І справді, речі з’являлися так само несподівано, як і зникали. Такі рішучі дії дали свій результат: у колгоспі перестали красти.
Село жило безхмарним життям довгенько. Проте одного разу селяни і самі піймали “любого” керівника на гарячому місці крадіжки. З того часу і почався масовий грабунок колгоспу. “Якщо начальству можна, то чим ми гірші за нього”, – спрацьовував інстинкт в обурених селян. Докралися уже до того, що господарство зовсім занепало, і сліду від колишнього процвітання не було видно. Так справу лишати не можна, треба було діяти. От і зібралися чоловіки на раду, дійшовши висновку, що у всіх негараздах винен ніхто інший, як керівник. Буцімто було у нас гарне й прибуткове господарство, а тут з’явився цей “красень” і все зіпсував. Вирішили поговорити з ним “по-чоловічому” і тим самим розставити всі наболілі крапки. Домовилися, що керівник їхатиме на роботу до села (а перед населеним пунктом красувався типовий рівненський горбок), то хтось заскочить у машину і випхне його. Інші ж чоловіки заховаються у кущах, щоби продовжити свою справу. Кожен розібрав ролі.
Наступного дня чоловік, який мав підсісти у “Жигуль”, підстерігав керівника у назначеному місці. Потрібний транспорт приїхав дуже швидко. Селянин на ходу заскочив у машину, випхнувши керівника. Проте чоловіки, які мали чекати у кущах, взяли і… не прийшли.
Мар’яна ТИМОШКО,
Рівненська область
| Comments: |
