Насті треба було терміново подзвонити з Демидівки, де вона живе, до батьків у село Бокійма Млинівського району. Оскільки телефонний номер у їхньому будинку не був підключений до “вісімки”, увечері жінка побігла до своєї сусідки на іншу вулицю, щоб подзвонити від неї. Прийшовши до хати Ганни, Настя скинула у веранді свої тапочки, в яких ходила по городу після дощу.
Подзвонивши, жінка подякувала сусідці, взула її нові тапочки, які були того ж розміру і кольору, й пішла додому. Оскільки було вже пізно, після повернення Настя одразу вляглася спати. А вранці встала, і тільки-но хотіла всадити ноги у тапочки, як побачила – капці не її.
Жінка одразу накинулась на свого чоловіка.
– Ах, ти, бабію, знову на кавалерку ходив? І котрій ти так догодив, що тапочки тобі подарувала?
Чоловік взявся ледь не на колінах доводити жінці, що ніде не був і не знає, що то за тапочки. А потім й собі перейшов у наступ:
– Ти, жінко, при своєму розумі, чи ні?
– Я то при своєму, а ти свій розум на тапочки проміняв! – ніяк не заспокоювалася Настя. – Ти краще зізнайся чесно.
Тут якраз до хати нагодилася Настина подруга і, почувши “розборки”, й собі стала підливати масла у вогонь:
– Ти, чоловіче, не відмовляйся, бо й доказ речовий є.
Ситуація для чоловіка ставала критичною. А тим часом сусідка, до якої ходила дзвонити Настя, теж встала рано і потягнулася до своїх тапочок! Глядь, а вони всі в болоті. Тут Ганна пригадала Настуню. Взяла тапочки й пішла до неї. До Настиної хати приспіла якраз у розпал скандалу. Демонструючи його учасникам забрьохані капці, запропонувала з усмішкою:
– Може, поміняємось?
Тут Настуня аж руками сплеснула. У хаті знявся регіт.
Галина КУРСИК,
смт Демидівка,
Рівненська область
Comments: |