Новорічний подарунок – шапка… злодія
Настрій у Тамари Іванівни був пречудовий. Напередодні Нового року здійснилася її давня мрія: нарешті придбала собі шикарну хутряну шапку. І не просто шапку, а справжній витвір швацького мистецтва. Чудова чорно-бура лисиця, модний фасон. Щаслива, вона бігала з кімнати в кімнату, від дзеркала до дзеркала, милувалася собою й раділа, немов дитина.
Все-таки жінка – особливе створіння, їй недостатньо, що вона володіє якимись речами. Для неї надзвичайно важливо, аби їх оцінили інші. Оскільки чоловік якось мляво відреагував на радість дружини від покупки, то вона з нетерпінням чекала завтрашнього ранку, аби похвалитися обновкою на роботі, де колектив був виключно жіночий. Передчувала: реакція буде бурхливою.
Так і сталося. Не встигла Тамара Іванівна переступити поріг, як звідусіль посипалися компліменти, мовляв, яка гарна шапка, яка вона в ній красуня. Це добряче потішило самолюбство жінки. Навіть заздрісний погляд визнаної модниці Таміли вона сприйняла як безперечне схвалення.
– Однак, маючи таку шикарну шапку, варто подумати про те, щоб її не вкрали, – зауважила завжди практична Надія Кирилівна. – Он у моєї куми за 100 баксів шапку з голови зірвали, як додому з роботи поверталася.
– Що ж я для цього маю зробити?
– Дуже просто. Ти, Томко, до шапки приший гумку. Якщо й приглянеться вона (не дай, Боже, звісно!) якомусь злодюзі, то зірвати її з голови йому не вдасться.
Сказано – зроблено. Наступного дня Тамара Іванівна наділа шапку, зафіксувавши її гумкою під підборіддям.
І треба ж було такому статися (правду люди кажуть: чому бути, того не минути) – через кілька днів, повертаючись з роботи, жінка, точніше її шапка, таки стала об’єктом нападу злодюжки. Тамара Іванівна зрозуміла це відразу: її сильно штовхнули, а в горло впилася злощасна резинка. Та реакція жінки виявилася несподіваною для неї самої, не кажучи вже про злодія. Вона різко повернулася до чоловіка обличчям і з усієї сили рвонула його за шапку. Причому несамовито закричала. На крик підбігли перехожі. Це, очевидно, налякало злодія, і він втік. Тамара Іванівна, шокована тим, що сталося, чимдуж помчала додому, добре, що лишалося якихось 200-300 метрів.
Серце з грудей мало не вискакувало, коли вона натиснула на дзвінок. На щастя, двері відчинив чоловік, і вона істерично прокричала: “Ти тут сидиш, а в мене шапку вкрали!”
Чоловік нічого не міг зрозуміти, бачив, що дружина вся труситься й ніяк не може прийти до тямку:
– Яку шапку? У мене таке враження, що це ти у когось її зняла.
І лише тоді жінка отямилася: у неї в руках міцно затиснута чужа чоловіча шапка, а на шиї бовтається її власна…
До речі, норкова шапка у злодія була досить пристойною. Порадившись, подружжя подарувало її на Новий рік своєму сусіду – Миколі-“афганцю”, який, втративши на війні ногу, ледве зводив кінці з кінцями. І, гадаю, зробили дуже правильно.
Любов БІДЗЮРА,
Волинська область
| Comments: |
