Як дід заздрого кума провчив
Хата діда Левона і баби Христини стоїть на краю села, а поряд – цвинтар. Та таке сусідство не лякало діда. «Люди ніг не натомлять, далеко мене нести не треба», – жартує він. Та замучив його кум Панас своїми відвідинами, бо випити йому хочеться, та все надурняк. А сам страшенно скупий. От і ходить він цілими днями від хати до хати, дармовщину шукає. Якось надумав дід Левон відвадити небажаного гостя.
Кум не забарився з візитом. Зайшовши у хату, кинув хитрим оком по казанах, вмостився за стіл, не чекаючи запрошення. Баба Христина виставила на стіл вареники зі сметаною, а дід Левон пляшку перваку. Кум Панас їсть вареники і нахвалює хазяїв:
– Левоне, видно, багато в тебе цього року вишень вродило.
– Та ці вишні я не в садку збираю, – відповідає дід. – Он, глянь, скільки їх на цвинтарі росте.
Після цих слів очі кума Панаса мало не повилазили з орбіт. Зажавши рота долонями, з перекошеним обличчям він вискочив на двір. Згодом повернувся в хату. Важко дихаючи, присів на лаву і попросив у діда Левона щось попити. Дід приніс слоїка з напоєм, налив у кварту. Кум перехилив кухля, залпом випив, попросив ще. Дід знову налив. Погладжуючи груди і горлянку, кум Панас похвалився, мовляв, відпустило, і запитав:
– Із чого ти готуєш свій напій?
– Із березового соку, – відповів дід. – Он бач скільки беріз, – і рукою показав на цвинтар.
Кум Панас вдруге, наче ошпарений, вискочив з хати і побіг поза городами.
Від тих пір походеньки чоловіка припинилися.
Валентин ПІДШИВАЛКІН,
м. Камінь-Каширський,
Волинська область
| Comments: |
