Ви «Так» не бачили!

Микола служив у лавах радянської армії в Москві. До душі йому припала росіянка Альона, яка служила в частині телефоністкою. Микола закохався у неї по самі вуха, але на женячку не розраховував, бо боявся, що вона за хохла заміж не піде. Та коли Альонина мама побачила солдата під дверима своєї квартири, сказала:
– І чого ти, синку, не заходиш, ми ж не кусаємось.
Її українська мова Миколу ошелешила. Виявилось, вона родом з Хмельниччини, а Микола з Рівненщини. Закінчилася служба, він одружився з Альоною і повіз її в село до своїх батьків.
Надворі – серпень місяць. У розпалі жнива. Батьки зустріли дітей з радістю. Приїхала ж поміч. Микола весь в роботі. Косить, носить, складає, Альона ж нудиться. Батькам ніяково заставляти невістку до роботи, тим більше, коли свекруха побачила довгі вишневі нігті на її пальцях.
– Он за городом річка, можеш іти купатися, засмагати, а ми без тебе впораємось, – сказав Микола.
Як тільки Альона зібралася до річки, пригадала, як гадалка їй наворожила, щоб вона, відлучаючись з дому без чоловіка, носила завжди при собі його фото, аби він не задивлявся на чужих жінок. Оглянула кімнату і побачила збільшене фото Миколи в рамці. Зняла зі стіни, вийняла скло, щоб не розбилося, і подалася до річки. За нею побіг Миколин собачка, якого звали Так. Вибрала гарне місце за кущами, роздягнулася і, як мати народила, пішла у воду. А з води крикнула до собаки:
– Дорогой, стєрєгі!
А собака подумав – “домой бєгі”. От він весь одяг поносив у кущі, а коли взяв у зуби рамку, фото вислизнуло. Він за нього – і теж в кущі, а рамка залишилась на місці. Сам побіг додому. Коли Альона вдосталь накупалася, вийшла з води, а одягу нема. Глянула – рамка. З переляку не вгледіла, що вона без фото. Взяла її, притулила до грішного тіла і стала гукати: “Так! Гдє ти!” На березі рибалки ловили рибу. Альона підійшла до них і крізь сльози запитала:
– Мужчіни, ви Так нє відєлі?
Рибалки як глянули, що перед ними оголена жінка, з іронією сказали:
– Всяко бачили, а так ще не бачили.

• Нравится
•