Шановна редакціє! Пише вам жителька села Бузаки Камінь-Каширського району Волинської області Марія Євдокимівна Лесік. Прочитала в газеті матеріал «Німеччина кланялась двом бабам з Полісся», де написано, що Агафію Ковальчук та Надію Хомич вразила простота влади, а такої уваги до себе за все життя вони не відчували. А я хочу розповісти про те, як ми побували на прийомі у заступника голови обласної держадміністрації Віталія Карпюка. Крім мене була ще сім’я Панасюків, які виховують двох прийомних дітей. Записались на прийом у середу 13 липня, а в четвер о восьмій ранку були вже у відділі звернень, але так і не дочекалися, коли нас покличуть. Змушені були в кабінет до Віталія Володимировича зайти самі. І я, замість відповіді на привітання, почула:
– То ті прийшли, що землю вкрали? Я вас слухати не буду, йдіть геть з кабінету.
– Ми приїхали за 150 кілометрів і просимо Вас вислухати.
– Нікого я слухати не буду. – Ось так відповів високопосадовець.
Ніякої землі я не крала, напевно, Віталій Володимирович судить сам по собі. Я пропрацювала в колгоспі 40 років, нагороджена орденом «Знак пошани», бронзовою медаллю, великою кількістю грамот за сумлінну працю. І мене дуже обурило те, що коли я поклала на стіл ці нагороди, Віталій Володимирович жбурнув мені їх і сказав: «Вони мені не потрібні, забери». Ось така увага до людей. Тож поки будуть сидіти в кабінетах такі чиновники, толку в нашій державі не буде.
Марія ЛЕСІК,
с. Бузаки,
Камінь-Каширський район,
Волинська область
Comments: |