Звертається до вас постійний читач, інвалід війни першої групи з міста Ковеля. Публікацію за п’яте серпня цього року “Ядерне пекло Семипалатинського полігону” читав зі сльозами на очах. Згадав свої фронтові роки, життя в окопах. Там було жахливо. Але йшла війна і ми боролися з фашистами. А мого сина радянські інквізитори вже в мирний час відправили в ядерне пекло в Семипалатинськ. Це було набагато жахливіше за війну. Неможливо описати, що йому там довелося пережити. За себе на фронті так не боявся, як за свою кровинку. Я навіть добився, щоб сина з Семипалатинська перевели служити в Новосибірськ. Але було вже пізно. Він на тому полігоні нахватався радіації, часто хворів і 10 років тому помер. Тому я добре знаю, скільки біди наробили атомні випробовування для цілого покоління.
Леонтій Івановський,
Волинська область
| Comments: |